Перечень учебников

Учебники онлайн

Економічна рента і експлуатація найманої праці

П. Самуельсон так описує становище робітників за капіталізму докейнсіанської революції. У минулі віки заробітна плата скрізь була низькою. Робітники вважали себе цілковито у володінні господаря. Їхнім становищем були зубожіння і темнота. Вони не могли вистояти в боротьбі з підприємцем, сила якого за будь-якого конфлікту була незрівнянно більшою. Підприємства були організовані на принципах диктаторства. Робітник був лише «гвинтиком машини», роботом. Таким було становище робітників, що підтверджується історичними фактами і документами (див.: Самуэльсон П. Экономика. Вводный курс: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1964. — С. 168).

За такого становища робітника — нужденного і неорганізованого — капіталістам досить легко можна було користуватися монопсонією, зробити її правилом на ринку праці. Таким чином, зарплата робітників, можливо, протягом всього існування капіталізму вільної конкуренції була нижчою альтернативної вартості робочої сили. Капіталісти свідомо порушували економічний закон оплати праці, бо це давало їм можливість підвищувати свої прибутки за рахунок найманої праці і зубожіння робітників.

Різниця між заробітною платою, еквівалентною альтернативній вартості робочої сили (Wg), і заробітною платою, яка установлювалась капіталістом самочинно (Wm,), являє собою економічну ренту, яку капіталіст привласнює, користуючись своєю владою на ринку праці.

Отже, на рис. 21.1 економічна рента становить величину, рівну паралелепіпеду Wg Wm Em Eg. Економічна рента характеризує експлуатацію капіталістами найманої праці і рівень цієї експлуатації.

Економічна рента — це різниця між конкурентною заробітною платою, еквівалентною альтернативній вартості робочої сили, і заробітною платою, яка формується на монопсонічному ринку праці.

Такий характер ринку праці був визначальним для всієї епохи капіталізму вільної конкуренції. Проте слід сказати, що заробітна плата і в умовах цього капіталізму поступово зростала, але як правило, таким чином, щоб вона не досягала рівня конкурентної заробітної плати.

Отже, можемо зробити висновок, що на практиці капіталізм вільної конкуренції — це економічний лад, побудований на приватній власності на речові ресурси виробництва, використанні найманої праці, системи конкурентних ринків і монопсонії на ринку праці та мотивуючого стимулу — прибутку.

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com