Перечень учебников

Учебники онлайн

Світовий товарний ринок

Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку. Світовий товарний ринок — це частина світового ринку, система обмінних відносин якого побудована на організації купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва. Нині він є ареною гострої конкурентної боротьби між експортерами аналогічних або взаємозамінюваних товарів, а також зіткнення інтересів експортерів та імпортерів. Гострота суперечностей іноді досягає такого рівня, що деякі конфлікти нагадують війни (слід згадати «текстильну», «автомобільну», «комп’ютерну» торговельні війни).

Успішний розвиток зовнішньої торгівлі всіх країн значною мірою визначається рівнем цін на світовому ринку. Світова ціна відображає інтернаціональну (міжнародну) вартість товару, яка визначається головними продавцями і покупцями певного виду продукції та формується в процесі здійснення великих і результативних операцій з товаром у вільно конвертованій валюті на світовому ринку. Визначення світової ціни на товар — досить складний процес, в якому використовуються ціни довідкові, біржові, аукціонні, ціни торгів. Найближчими до рівня світових є ціни великих експортно-імпортних угод, що формуються в основних центрах світової торгівлі.

Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків товарів — експорту та імпорту. Експорт — продаж товарів, що передбачає їх вивіз за кордон. Імпорт — купівля товарів, що передбачає їх ввіз із-за кордону. Загальна сума експорту та імпорту становить зовнішньоторговельний оборот.

Торговельне сальдо — різниця вартісних обсягів експорту та імпорту. Розрізняють позитивне і від’ємне торговельне сальдо. Якщо вартість вивезених товарів перевищує вартість увезених, сальдо вважається позитивним (активним), за зворотного співвідношення — від’ємним (пасивним). Пасивне сальдо торговельного балансу негативно позначається на економічному стані країни та її зовнішньоекономічних позиціях. Для його покриття країна повинна виплатити іншим країнам відповідні грошові кошти готівкою (золотом або конвертованою валютою) чи отримати кредит від країн-постачальників або інших банківських установ.

Структуру міжнародної торгівлі розглядають у декількох розрізах: по-перше, як торгівлю окремими групами товарів (товарна структура), по-друге, як розподіл торговельних потоків між окремими країнами та групами країн (географічна структура), по-третє, як систему методів організації (видів) торгівлі на світовому ринку.

Товарна структура міжнародної торгівлі являє собою торгівлю товарами і торгівлю послугами. У свою чергу торгівля товарами поділяється на торгівлю продовольством, сировиною, мінеральним паливом, продукцією переробної промисловості. Головна і, зрештою, тривала тенденція в розвитку торгівлі товарами полягає в тому, що в загальному товарообороті збільшується частка готових промислових виробів за відповідного зменшення питомої ваги сировинних товарів. Більш ніж 1/3 всієї світової торгівлі в середині 1990-х рр. — це торгівля обладнанням і машинами. Відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції (США, Швейцарія, Японія — понад 20 %, Німеччина та Франція — близько 15 %).

Другою тенденцією у розвитку товарної структури міжнародної торгівлі є те, що одним з найбільш швидко зростаючих секторів світового ринку є ринок послуг. Торгівля послугами розвивається більш швидкими темпами, ніж зовнішня торгівля в цілому. Загальний обсяг ринку послуг у 1997 р. становив 1,3 трлн дол., що дорівнювало 20 % світового експорту, і якщо він зріс удвоє за період з кінця 1980-х — початку 1990-х рр. до 1997 р., то аналогічне зростання світового експорту відбулось за останні 15 років. На цьому ринку пропонуються найрізноманітніші послуги, зо- крема: готельний бізнес, рекламні і консалтингові послуги, страхові та фінансові послуги, агентські та брокерські послуги, франчайзинг, торгівля ліцензіями і патентами, «ноу-хау», інжиніринг, лізингові послуги та ряд інших.

Світовий товарний експорт розміщується по країнах та регіонах світу досить нерівномірно. Так, наприкінці 1990-х рр. на розвинуті країни припадало близько 65 % світового товарного експорту, в тому числі на Європейський Союз — 32 %, США — 16 %, Японію — 6 %. Значна частина їх товарообороту припадає на взаємну торгівлю.

Питома вага країн, що розвиваються, коливалась в останні десятиріччя в межах 20—24 %. Вони в основному залишаються постачальниками сировини, продовольства та порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Разом з тим окремі країни з даної групи, передусім «нові індустріальні країни», демонструють значні зрушення у структурі свого експорту, інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності. Їх частка у світовому експорті становила в середині 1990-х рр. близько 11 %.

Частка країн з перехідною економікою в міжнародній торгівлі за останнє десятиріччя скоротилася майже вдвічі і становить нині 6—10 %. Це пояснюється перш за все складною економічною ситуацією, затяжною кризою в даних країнах.

Нерівномірність ще більшою мірою властива географічній структурі торгівлі послугами. Лідерами тут є вісім найбільш розвинутих країн, на які припадає до 70 % світового експорту послуг і понад 50 % їх імпорту. Майже абсолютними споживачами на ринку послуг є країни, що розвиваються, за винятком ряду «нових індустріальних країн».

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com