Перечень учебников

Учебники онлайн

2.7. МЕХАНІЗМ ЗМІНИ МАСИ ГРОШЕЙ В ОБОРОТІ. ГРОШОВО-КРЕДИТНИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР

Оскільки зміна маси грошей в обороті відчутно впливає на основні економічні процеси, про що мова йшла в підрозділі 2.4, важливо усвідомити сам механізм такої зміни — збільшення її чи зменшен-ня.
Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційний банк — тільки безготівкові.
Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки . Але якщо комерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її у свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку. Випуск готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі не достатньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівки, крім емісії. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази і значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах .
Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється такими способами:
• наданням позичок комерційним банкам шляхом їх рефінансу-вання;
• через купівлю у комерційних банків цінних паперів;
• через купівлю у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву.
У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на коррахунках комерційних банків у НБУ, що й є проявом випуску останнім безготі-вкових грошей. Одночасно комерційні банки по тих же каналах по-гашають свої зобов’язання перед НБУ, що означає вилучення безготі-вкових грошей з обороту. Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком, на суму якої зростає загальна маса грошей в обороті.
Комерційні банки, як зазначалося вище, беруть участь у створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього — на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками дещо складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів.
Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створення но-вих банківських депозитів (безготівкових грошей) при креди-туванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.
Щоб краще уяснити механізм грошово-кредитного мультиплікатора, розглянемо призначення та порядок формування вільних резервів банків.
Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.
Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов’язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов’язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов’язковим резервами становить вільний резерв банку.
Станом на 1 січня 2000 р. комерційний банк А мав на своєму кореспондент-ському рахунку в НБУ 30,0 млн грн, у своїх касах готівкою — 2,0 млн грн. Пасиви банку на цю дату становили 120,0 млн грн. Норма обов’язкового резервування затверджена НБУ на рівні 17%. Виходячи з цих даних, загальний обсяг резерву банку на початок 2000 р. становитиме 32,0 млн грн (30,0 млн грн + 2,0 млн грн); обов’язковий резерв — 20,4 млн грн ; вільний резерв — 11,6 млн грн (32,0 млн грн – – 20,4 млн грн).
За економічним змістом формування вільного резерву (Рв) можна подати так:
Рв = К + ЗК ? МБК – ВСФ – Ао – Ор,
де К — капітал банку;
ЗК — залучені банком кошти в депозити;
МБК — сальдо заборгованості банку по міжбанківському кредиту, включаючи і кредити НБУ;
ВСФ — відрахування до централізованого страхового фонду;
Ао — вкладення банку в активні операції, не повернуті на даний момент;
Ор — обов’язковий резерв.
Наявність вільного резерву — важливий показник фінансового стану банку, насамперед його спроможності виконувати свої зобов’язання перед клієнтами та задовольняти їх попит на позички. Тому цей показник виражає, з одного боку, стан поточної ліквідності банку, а з іншого — стан його поточного кредитного потенціалу. Завдяки цьому через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх фінансове становище та на їх діяльність щодо збільшення маси грошей в обороті.
Для з’ясування механізму грошово-кредитної мультиплікації зробимо такі припущення:
• центральний банк прокредитував у даному місяці тільки один комерційний банк А;
• комерційні банки на початок місяця не мають вільних резервів;
• банки використовують новостворені вільні резерви тільки для кредитування своїх клієнтів і тільки в безготівковій формі;
• норма обов’язкового резервування в даному місяці стано- вила 12%.
Розглянемо механізми мультиплікації з відображенням руху коштів по балансах банків. У схемах балансів будемо відображати тільки ті статті, по яких відбувається рух коштів, і тільки суми цього руху та його напрямок (знак «+» свідчить про надходження чи збільшення, знак «–» — про вибуття чи зменшення коштів). Проставлені поряд із сумою зміни коштів цифри (1а, 1б, 2а тощо) означають номер операції, яка спричинила цю зміну. Суми по статті «Підсумок» показують, наскільки зріс в обороті банку обсяг залучених коштів (депозитних грошей) та його розміщення.
а) 5-го числа НБУ видав комерційному банку А позичку на суму 10,0 млн грн за рахунок кредитної емісії; загальний резерв банку А збільшився на цю суму;
б) за рахунок вільного резерву банк А видав 6-го числа позичку швейній фабриці на суму 8,8 млн грн, яку перерахував на її розрахун-ковий рахунок. Решта 1,2 млн грн залишилась на коррахунку банку А для збільшення обов’язкового резерву ;
в) за рахунок одержаної позички швейна фабрика в той самий день заплатила 8,8 млн грн за тканину, куплену у торговельної організації, яка обслуговується банком Б.
Відобразимо операцію № 1 на балансі банку А.
БАЛАНС КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ А, млн грн Активи Пасиви 1. Резерви + 10,0 (1а)
– 8,8 (1в) 1. Позичка НБУ + 10,0 (1а) 2. Позички + 8,8 (1б) 2. Залучені ко-шти + 8,8 (1б)
– 8,8 (1в) Підсумок + 10,0 (1) Підсумок +10,0 (1) Як видно з наведених даних, після всіх змін баланс банку А зріс на 10 млн грн. Це значить, що в його обороті осіли ті 10,0 млн грн, які були емітовані НБУ для кредитування цього банку. На цю суму зростає і за-гальна маса грошей в обороті. Банк А і сам створив безготівкових гро-шей в обсязі 8,8 млн грн (за операцією 1б), але вони перейшли в оборот банку Б (за операцією 1в) і відобразяться на його балансі. Якби торговельна організація, якій ці гроші надійшли, мала свій рахунок у банку А, то балансовий підсумок в останнього, а отже і обсяг депозитних грошей в його обороті, зріс би на 18,8 млн грн.
Перш ніж відобразити зміну резервів на балансі банку Б, опишемо подальший рух коштів, які сплачені торговельній організації.
а) Сплачені торговельній організації 8,8 млн грн зараховані на її рахунок у банку Б; на цю суму у нього збільшився загальний ре-зерв;
б) за рахунок приросту резерву банк Б 9-го числа надав позичку ме-блевій фабриці на суму 7,75 млн грн (вільний резерв), яку переказав на її розрахунковий рахунок. Решту резерву (1,05 млн грн) банк залишив на своєму коррахунку для збільшення обов’язкового резерву ;
в) 10-го числа меблева фабрика, використавши повну суму одержаної позички, оплатила свої борги деревообробному комбінату (ДОК 1) за куплені раніше лісоматеріали. ДОК 1 обслуговується банком В.
Указана операція 2 так відобразиться на балансі банку Б:
БАЛАНС БАНКУ Б, млн грн Активи Пасиви 1. Резерви
2. Позички + 8,8 (2а)
– 7,75 (2в)
+ 7,75 (2б) 1. Залучені ко-шти + 8,8 (2а)
– 7,75 (2в)
+ 7,75 (2б) Підсумок + 8,8 (2) Підсумок + 8,8 (2) З цієї таблиці можна зробити такі висновки:
• у балансі банку Б утрачено видимий зв’язок збільшення його резервів з початковою кредитною емісією центрального банку, яка й була первісною причиною цього збільшення;
• тут підтверджується та сама закономірність, що і в балансі банку А: платіж клієнта банку Б своєму контрагенту — клієнту банку В призводить до зменшення на суму цього платежу поточних депозитів та резервів банку;
• незважаючи на втрату більшої частини приросту резерву, банк Б має приріст депозитів на суму 8,8 млн грн, які зберігаються на рахунку торговельної організації.
У результаті операції 2 в) рух резервів перемістився на баланс банку В. Подальші зміни резервів відбувалися на основі операції 3.
а) 13-го числа 7,75 млн грн надійшли на рахунок ДОК № 1 у банку В, у якого на цю суму збільшився загальний резерв;
б) за рахунок приросту резерву банк В 14-го числа видав торговельній організації «Скіф» позичку на суму 6,85 млн грн і переказав на її рахунок. Решта 0,9 млн грн залишилися на рахунку банку для збільшення обов’язкового резерву ;
в) торговельна організація «Скіф» у той же день за рахунок одержаної позички сплатила свій борг оптовій організації на суму 6,85 млн грн. Оптова організація обслуговується банком Г.
Операція 3 матиме такий вигляд на балансі банку В:
БАЛАНС БАНКУ В, млн грн Активи Пасиви 1. Резерви
2. Позички + 7,75 (3а)
– 6,85 (3в)
+ 6,85 (3б) 1. Залучені ко-шти + 7,75 (3а)
– 6,85 (3в)
+ 6,85 (3б) Підсумок + 7,75 (3) Підсумок + 7,75 (3) Рух резервів по балансу банку В повністю повторює рух їх по балансу банку Б, тільки в дещо менших розмірах змін, бо частина коштів вилучена в обов’язкові резерви. Загальна сума залучених коштів у банку В зросла на 7,75 млн грн, оскільки відповідне надходження грошей на рахунок ДОК № 1 залишалося без змін.
Подібний рух резервів відбудеться також у банку Г та багатьох інших банках. Приріст депозитів на рахунках і приріст резервів у кожного наступного банку будуть меншими, ніж у попереднього на норму обов’язкового резервування. Це значить, що процес зростання банківських вкладів (депозитних грошей) продовжуватиметься доти, доки вся сума додаткового резерву (10,0 млн грн), наданого НБУ комерційному банку А, не вичерпає себе в резервах цілого ряду банків.
Розглянемо цей процес з іншого боку: як він відбувається в масш-табах усієї банківської системи і впливає на загальну масу грошей в обороті.
У результаті мультиплікації додаткова маса грошей, що надійшла в банківську систему, істотно зростає завдяки приросту депозитів у тих комерційних банках, через які пройшла мультиплікаційна «хвиля». Висота і довжина цієї «хвилі» залежить від обсягу додатково введених у систему резервів та норми обов’язкового резервування.
Розглянемо ці положення на тих самих прикладах, які було про-аналізовано стосовно руху резервів окремих банків, за умови, що норма обов’язкового резервування становить 12% (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
ПРОЦЕС ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ МУЛЬТИПЛІКАЦІЇ, млн грн Банк Залу-чені кошти (пасиви) Рух резервів Надані позички (активи) Надходження Витра-чення Обов’язкові Вільні НБУ — — — — + 10,0 А + 10,0 + 1,2 + 8,8 – 8,8 + 8,8 Б + 8,8 + 1,05 + 7,75 – 7,75 + 7,75 В + 7,75 + 0,93 + 6,82 – 6,82 + 6,82 Г + 6,85 + 0,82 + 6,03 – 6,03 + 6,03 Д + 6,05 + 0,75 + 5,3 – 5,3 + 5,3 Е + 5,35 + 0,65 + 4,7 – 4,7 + 4,7 Інші банки (ра-зом) + 38,5 + 4,6 + 33,9 – 33,9 + 33,9 Усього + 83,3 + 10,0 + 73,3 – 73,3 + 73,3
Як видно з наведених даних, процес мультиплікації розпочався з надання НБУ позички банку А на суму 10,0 млн грн. Одержання цієї позички зумовило збільшення пасивів банку А, а отже і його резервів, на 10,0 млн грн. Частина приросту резервів (1,2 млн грн) залишається на коррахунку банку А в центральному банку для збільшення обов’язкового резерву, а в межах вільного резерву банк надає позичку своєму клієнтові (8,8 млн грн). Оскільки одержану позичку клієнт банку витратив на платежі контрагенту, що обслуговується банком Б, 8,8 млн грн вийшли з обороту банку А і тому він втратив таку ж суму своїх резервів. Остаточно у банку А пасиви збільшилися на 10,0 млн грн, резерви —на 1,2 млн грн і вимоги за наданими позичками — на 8,8 млн грн, тобто пасиви й активи збільшилися однаково1.
Надходження грошей на суму 8,8 млн грн з банку А в банк Б збі-льшили суму пасивів останнього. В його обороті відбудеться такий же рух коштів, як і в банку А: частина приросту резерву (1,05 млн грн) залишиться на рахунку банку Б у центральному банку; в обсязі вільного резерву видана позичка (7,75 млн грн), що призвело до витрати банком такої самої суми резерву, бо позичка була використана для платежів клієнтові іншого банку, і тому гроші перейшли в банк В. Отже, пасиви банку Б збільшилися на 8,8 млн грн, резерви — на 1,05 млн грн, вимоги за наданими позичками — на 7,75 млн грн, тобто пасиви й активи зросли на 8,8 млн грн.
У всіх інших банках рух пасивів і резервів буде таким же, як у банках А та Б. Загалом по комерційних банках пасиви зросли на 83,3 млн грн, резерви — на 10,0 млн грн, надані позички — на 73,3 млн грн. Із за-гальної суми приросту банківських пасивів 10,0 млн грн забезпечено за рахунок позички, одержаної в центральному банку, а 73,3 млн грн — приріст депозитів на рахунках клієнтів — забезпечено кредитуванням їх відповідними комерційними банками.
Незважаючи на те, що кожний окремий банк надавав додаткові пози-чки тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його оборот, у ці-лому система банків створила (приростила) депозитних грошей значно більше, ніж до неї надійшло ззовні — від центрального банку. У цьому наочно виявляється участь комерційних банків у збільшенні маси гро-шей, що обслуговує грошовий оборот.
Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіцієнт мультиплікатора m) залежить від норми обов’язкового резервування (r) і визначається за формулою . Приріст грошової маси (?М) унаслідок грошово-кредитного мультиплікатора може бути виражений формулою , де ?R — початковий приріст резервів, що спричинив процес мультиплікації. Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розрахункового, бо на процес мультиплікації можуть впливати й інші чинники. Наприклад, використання клієнтами банків позичених коштів для готівкових платежів перериває процес мультиплікації і знижує його рівень. Такий же вплив має зниження попиту на позички та зростання позичкового процента. В обох цих випадках знизиться обсяг надання банками позичок, уповільняться розрахунки між їх клієнтами, внаслідок чого зменшиться формування у них депозитних вкладів.
Водночас чимало чинників прискорює процес мультиплікації. Грошово-кредитний мультиплікатор може «спрацювати» не тільки при додатковому введенні грошей у банківський оборот центральним банком через кредитну емісію (у нашому прикладі — банку А). Такого самого ефекту буде досягнуто, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надходженню готівки на рахунок клієнта, або ж якщо певний банк збільшить свої резерви шляхом продажу частини активів на міжбанківському ринку, у тому числі і НБУ, наприклад цінних паперів.
З огляду на дію названих чинників фактичний рівень мультиплікатора, що склався на певний час (mm), доцільно визначати як співвідношення загальної маси грошей в обороті (грошова пропозиція) до суми грошової бази за формулою:
,
де М0 — маса готівки в обороті поза банками;
Д — маса грошей в депозитах комерційних банків;
R — сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків).
З цієї формули випливають такі висновки:
• рівень mm зростає в міру зростання депонування грошей у банках, тобто показника ;
• рівень mm зростає в міру зниження резервування депозитів, тобто показника .
Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обороту. Проте надмірне підвищення його рівня може призвести до порушення рівноваги на грошовому ринку і посилення інфляції. Тому важливим завданням центрального банку є правильне визначення тенденції зміни рівня мультиплікації, своєчасне регулювання його відповідно до цілей грошово-кредитної політики. Таке регулювання забезпечується зміною норми обов’язкового резервування, впливом на обсяг початкового приросту банківських резервів, впливом на використання банками вільних резервів на цілі кредитування тощо. Вживаючи цих заходів, центральний банк може досить ефективно впливати на рівень мультиплікатора для досягнення цілей грошово-кредитної політики

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com