Перечень учебников

Учебники онлайн

12.2. Проценти по цінним паперам

Акція надає акціонеру право на отримання дивідендів. Поняття „дивіденд" визначено чинним законодавством. Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд – це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Іншими словами, дивіденд – це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв’язку з розподілом її прибутку.

Відносини, пов’язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу".

Строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже не може бути передане іншим органам товариства. Тобто, чинне законодавство про господарські товариства розгляд питань стосовно нарахування та виплати дивідендів відносить до компетенції вищого органу управління акціонерного товариства – загальних зборів. Нарахування та виплата дивідендів проводиться за рішенням загальних зборів один раз на рік за підсумками календарного року після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Джерелом нарахування дивідендів є прибуток, що лишився в розпорядженні підприємства після оподаткування, або інших, передбачених установчими документами джерел, до яких відноситься в першу чергу рах. № 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Сума дивідендів визначається як результат від множення маси дивіденду на частку державного майна, переданого (внесеного) до Статутного капіталу, тобто внесений Статутний капітал. Якщо акціонерне підприємство засноване на загальнодержавній власності, то дивіденди вносяться до Держбюджету України, а дивіденди підприємств, заснованих на власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальній власності), - до бюджетів місцевого самоврядування.

Ціна акції - це грошовий вираз вартості, що сплачується за одну акцію. Акція має такі форми ціни: номінальну, курсову (ринкову), емісійну, балансову.

Ціна Ро акції може бути розрахована у такий спосіб:



(12.7)



де -дивіденди, які виплачуються в кінці періоду t;

Власники привілейованих акцій регулярно одержують фіксовані дивіденди від компаній, які випускають акції. Тому ціну привілейованої акції легко визначити за формулою 12.7.

Складнішим є визначення ціни звичайної акції. За звичайними акціями величина дивідендів заздалегідь не фіксується і відсутні гарантії на їхнє одержання. Розмір дивідендів зумовлений величиною прибутку компанії. Якщо розмір дивідендів не змінюється, то ціна акції розраховується за вказаною вище формулою.

У тому випадку, коли розмір дивідендів постійно зростає, фомула ціни акції трансформується:

(12.8)

де: Р - ціна звичайної акції;

Do- останній сплачений дивіденд на акцію;

D1- дивіденд на акцію через рік;

К - річна очікувана ставка доходу (ставка дисконту);

g - постійний очікуваний темп приросту дивіденду.



У тому випадку, коли дивіденди на звичайну акцію зростають нерівномірно, то слід обрахувати майбутні дивіденди окремо за кожен період, потім дисконтувати ці суми до теперешньої вартості і додати отримані результати.

Ринкова ціна або курс акцій (від лат. cursus - біг, рух, і actio - дія, вчинок) фактична продажна ціна акцій на ринку цінних паперів. Тобто це ціна, за якою акція конвертується у грошовий вираз на вторинному ринку цінних паперів.

Одночасно курс акцій знаходиться у зворотній залежності від величини позичкового процента:



(12.9)



Розрахований на підставі цих основних показників курс акцій піддається впливові багатьох економічних, політичних, екологічних та інших чинників.

Провідними факторами, що визначають величину ринкової ціни є: коливання співвідношення попиту з пропонуванням, обсяг сплачених і очікуваних у перспективі дивідендів, розмір банківської відсоткової ставки, ціни на коштовні метали, паливо, товари і нерухомість, рівень прибутковості операцій на альтернативних ринках, рівень ліквідності акцій, біржова спекуляція та ті тенденції, що зумовлюють зміни у її темпах.

Вказана на лицьовому боці акції або задекларована у статуті акціонерного товариства вартість акції називається номінальною ціною Вона розраховується як часточка колективної вартості, що припадає на акцію:



(12.10)



Емісійна ціна виражає вартість акції на первинному ринку. Як правило, вона є дещо вищою, ніж номінальна, щоб покривати видатки на емісію і сформувати емісійну надбавку, яка визначаєтьря як сума перевищення емісійної ціни над номінальною.

Балансова (книжкова) ціна акції визначається на основі документів, фінансової звітності і встановлюється під час аудиторської перевірки, як реальна вартість капіталу, що припадає на одну акцію.

Її вартісну основу становить підсумковий аналіз фінансової звітності за активами та пасивами акціонерного товариства в процесі аудиторської перевірки:



(12.11)



де Оф - основний капітал на день перевірки; Об - оборотний капітал; К - кількість акцій, що емітовані акціонерним товариством на день аудиторської перевірки.

Водночас у кожний конкретний момент ціни акцій на ринку складаються під впливом таких факторів:

1) обсягів сплачених і очікуваних дивідендів у перспективі;

2) розмірів банківської відсоткової ставки (позикового відсотка );

3) рівня прибутковості операцій на альтернативних ринках, в тому числі і на облігаційному ринку;

4) ціни на коштовні метали, паливо, товари і нерухомість за умов, що вкладання у них коштів стає альтернативою інвестиціям у акції;

5) рівня ліквідності акцій. Тобто можливість перетворювання їх у грошову форму без особливих втрат;

6) біржової спекуляції, очікуваних тенденцій в кон'юнктурі ринку цінних паперів;

7) рівня інфляції та тенденцій очікуваних змін у перебігу інфляційного процесу.

Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу»: облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Облігація характеризується такими параметрами, заданими умовами випуску:

— номінальною вартістю (номіналом);

— датою погашення;

— купонним доходом (купонною ставкою);

— датами виплат відсотків (купонними періодами).

Купонну ставку с задають у вигляді процента до номіналу:



(12.12)



де С — сума платежів за один купонний період; N — номінал облігації.

Знаючи ці висхідні величини, методом математичного дисконтування можна оцінити ціну та внутрішню вартість облігації.

Внутрішня (інвестиційна, капітальна) вартість облігації — це теперішня вартість майбутніх надходжень коштів (купонних виплат та номіналу), дисконтованих з урахуванням діючої ставки приведення.

Для визначення внутрішньої вартості облігації з терміном погашення понад 1 рік застосовується така формула:

(12.13)



де: P - вартість облігації;

Н - номінальна вартість облігації;

D - річний купонний дохід на облігацію;

К - річна очікувана ставка доходу на облігацію (або дохід на облігацію при її погашенні);

n - термін розміщення облігації.



Таким чином, ціна облігації складається із суми теперішньої вартості грошового потоку майбутніх відсоткових платежів плюс теперішня вартість суми облігації, яка погашається при настання строку. Ціна облігації може бути вищою за номінал і нижчою від нього. Вона прямо пропорційна купонній відсотковій стаці та оберенено пропорційна ставці очікуваного доходу.

Зазвичай облігація випускається на строк, більший від року, а купонні виплати за нею здійснюються один раз за рік. Проте можливі випадки, коли купонні виплати відбуваються частіше.

Якщо купонні виплати відбуваються m разів за рік, то рівняння набуває вигляду:

(12.14)

Приклад: Оцінити вартість трирічної облігації номіналом 1000 грн з річною купонною ставкою 5 %, якщо купонні виплати здійснюють один раз на півроку, якщо ставка дисконтування г = 6%.

За формулою (12.14) маємо:





Умовами випуску облігації може бути передбачено, що вона не має жодних проміжних виплат, тобто не має купонів, лише з настанням строку погашення за цим борговим зобов'язанням виплачується номінальна вартість облігації. Зрозуміло, що для забезпечення позичальнику необхідної дохідності така облігація завжди розміщується зі знижкою від номіналу, тобто є дисконтною.

Обчислюючи вартість облігації з нульовим купоном (С=0) класичну формулу спрощують таким чином:



(12.15)

Розглянувши питання оцінювання вартості для всіх основних видів облігацій, зазначимо, що знайдена внутрішня вартість V показує лише скільки об'єктивно мають коштувати на ринку такі цінні папери, проте в інвесторів є власні суб'єктивні сподівання щодо вартості та дохідності цих облігацій. Отже, насправді, в будь-який момент часу кожна облігація недооцінена або переоцінена ринком. Тому внутрішня вартість V є лише розрахунковою, теоретичною ціною, яка може відрізнятися від реальної, емпіричної ринкової вартості Р. Урахувати цю різницю можна за допомогою критерію чистої приведеної вартості

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com