Перечень учебников

Учебники онлайн

1.5. Сільськогосподарські угіддя та агропродовольчий ринок

За останні 50 років світовий попит на продовольство збільшився в 4 рази, отже, зросла потреба в земельних ресурсах для його виробництва. За проявленої у 2008 році продовольчої кризи є підстави прогнозувати, що світове сільське господарство піде шляхом інтенсифікації.

Негативні тенденції:

- відмова від сівозмін і відведення землі під пар;

- надання переваги вирощуванню культурам, на які є великий попит, але вирощування яких негативно впливає на якість земель; витіснення бобових кормових культур;

- збільшення навантаження на пасовища та загалом формування екологічно несприятливих агроландшафтів, зі зменшенням в них природних елементів;

- розширення застосування агрохімікатів;

- звуження спеціалізації аграрного виробництва та концентрації земель, укрупнення господарств, поглиблення районування виробництва;

За останні 50 років втрачено 20 % угідь та 20 % тропічних лісів, що також сприяло ерозії ґрунтів. Щороку в світі внаслідок ерозії з сільськогосподарського обігу виводиться 6-7 млн. га, а через заболочування, засолення – ще 1,5 млн. га. Усього, за розрахунками, людством уже втрачено 2 млрд. га колись продуктивних земель. Хоча ерозія – природний геологічний процес, в останні роки вона вочевидь посилилася, причому господарська діяльність людини прискорює цей процес в 2 - 2,5 разу. За нинішніх темпів ерозії верхній родючий шар ґрунту виснажується зі швидкістю 7 % за десятиліття.

Охоплено опустелюванням понад 9 млн. кв.км земель (майже зрівняно з територією США чи Китаю), які раніше оброблялися, ще 19 % суші знаходиться на межі опустелювання (швидкість цього процесу – 6 млн. га в рік).

Оброблювані землі становлять лише приблизно 11 % поверхні суші планети. Природні луки і пасовища – 23 %; ліси і лісовкриті площі – 30 %, залишок – малопродуктивні і непродуктивні землі (пустелі, болота та території з екстремально низькою температурою або в горах) та забудовані землі (населені пункти, промислові зони, транспортна інфраструктура).

Загальна площа сільськогосподарських угідь світу становить 4810 млн. га, у тому числі ріллі – 1340 млн. га, луки і пасовища займають 3365 млн. гектарів. Оброблювані землі забезпечують 88 % необхідних людству продуктів харчування, а луки і пасовища – 10 % продовольства.

Граничні можливості збільшення площі ріллі визначаються на рівні до 30 % за рахунок розорювання пасовищ і лісових територій. Причому, оскільки резервів для сільськогосподарського освоєння в регіонах, де традиційно займаються сільгоспвиробництвом (лісові, лісостепові і степові) практично немає. Йдеться про пошук резервів в ареалах тропіків, субтропіків, тайгових лісах, напівпустелях, тобто в сферу сільськогосподарського освоєння все більше включаються “екстремальні території ”.

За останні 40 років площа оброблюваних земель зросла приблизно на 10 %, причому це зростання уповільнювалось до 1996 року, а в 1997 році вперше відбулося скорочення оброблюваних земель, з подальшим то збільшенням, то зменшенням площі з року в рік.

Можна очікувати лише досить незначного задоволення потреби в продовольстві за рахунок розширення посівних площ, а більше ніж 2/3 цієї потреби забезпечуватиметься за рахунок інтенсифікації сільського господарства. Постає проблема постійного відновлення родючості земель, тобто йдеться про формування економічної родючості, підвищення якої досягається завдяки раціональному використанню земель, впровадженню нових технологій (йдеться не лише про хіміко-інтенсивні технології), підвищенню культури землеробства тощо.

До 2020 року найбільш імовірний сценарій розвитку дозволяє прогнозувати розширення площі продуктивних земель на 33 млн. га, тобто на 2,4 %, а чисельність людства зросте на 15,5 %. У результаті такої глобальної тенденції площа продуктивних земель у розрахунку на одну особу в усьому світі буде становити 0,21 гектара.

Зменшення землезабезпеченості людства компенсується стабільною тенденцією підвищення ефективності використання продуктивних земель, оскільки рівень інтенсифікації землеробства постійно зростає.

З 1990 кількість сільськогосподарських тракторів у світі зросла на 1,4 млн. шт., приблизно на 1 % щорічно збільшуються площі зрошуваних земель, зростає застосування хімічних добрив. У результаті з 1990 року населення Землі зросло майже на чверть, а виробництво сільськогосподарської продукції – менш, ніж на 50 %, тобто середньодушовий розмір аграрного виробництва світу збільшився на 14 %, а його погектарний обсяг – на 38 %.

Згідно з прогнозом ФАО обсяги споживання продовольства в світі зростуть до 2020 року на 30 %, що означає підвищення погектарного виходу продукції сільського господарства - на чверть і збільшення душового виробництва продовольства приблизно на 1 % кожного року.

Постійне зростання антропогенного навантаження на родючі ґрунти посилює проблему забезпечення екологобезпечного землеробства. В багатьох країнах загострюється проблема дефіциту зрошувальної води. У довгостроковій перспективі відповіддю на ці виклики будуть нові досягнення аграрної науки, а також вже діюча глобальна тенденція зниження темпів зростання чисельності людства.

В 2007 ? 2008 роки на світовому продовольчому ринку спостерігався значний сплеск споживчих цін. Прискорення інфляції у продовольчій сфері було зумовлено комплексом факторів:

- необхідністю у підвищенні рівня інтенсифікації у поєднанні зі зростанням цін на засоби сільськогосподарського виробництва, що призводить до значного зростання собівартості продукції;

Довідково. В цьому відношенні характерними є дані по США. Якщо у 1991-2005 роках середньорічний темп приросту цін на засоби сільськогосподарського виробництва становив 2,2 %, то в 2006 році цей показник перевищив 5 %, в 2007 – майже 9 %, а в 2008 році – підскочив до 19 %. Особливо швидко зростали ціни на добрива, пальне і корми.

- використання значної частини вирощених продовольчих та збільшення в структурі посівів технічних культур для виробництва біопалива;

- зростанням чисельності населення в світі із підвищенням попиту на продовольчі продукти.

Виготовлення палива з сільськогосподарської сировини є сьогодні ключовим викликом продовольчій безпеці і найважливішим чинником цінової кон’юнктури аграрного ринку. Основними видами біопалива, яке споживається сьогодні у світі, є біоетанол і біодизель.

Майже 90 % світового виробництва етанолу здійснюють Бразилія, де для цієї цілі використовується цукрова тростина, і США, де етанол виробляється переважно з кукурудзи і сорго. Для виробництва біодизеля в Європі використовується олія з ріпака, в США – з сої, в Бразилії – рицини (касторова олія).

За прогнозом ФАО очікується, що до 2020 року виробництво біопалива в світі зросте майже втричі, а ціни на нього збільшаться на 15-20 %.

Розвиток “зеленої енергетики”, спричинений зростанням цін на нафтопродукти, підвищує попит і ціни на відповідну сільськогосподарську сировину, але він вже сьогодні стикається з двома важливими обмеженнями: зростанням цін на продовольство, а також нестачею продуктивних земель і необхідністю дотримання екологічно безпечних сівозмін .

Важливим чинником розвитку світового продовольчого ринку є зростання попиту на “органічну ” продукцію (екологічно чисте продовольство), яка виробляється з мінімальним застосуванням хімічних засобів і відсутністю генетично модифікованих організмів (ГМО). Виникнення і поширення органічного виробництва пов’язано з недовірою до трансгенних продуктів і занепокоєнням надмірною хімізацією агросфери.

Поки що земельні площі, сертифіковані як органічні, становлять приблизно 1 % світових сільськогосподарських угідь, а обсяги продажу органічної продукції не перевищують 1-2 %. Але органічний сегмент світового продовольчого ринку щороку зростає на 20-25 %, тобто значно швидше, ніж глобальний ринок у цілому. За прогнозами, обсяги світової торгівлі органічним продовольством у 2020 році можуть сягнути 200-250 млрд. дол. США. Хоча витрати на виробництво органічної продукції на 20-30 % вищі від традиційно вироблених аналогів, зростаючі доходи і вимогливість споживачів до якості харчових продуктів сприятимуть швидкому поширенню мережі магазинів органічного харчування, що стане вагомим фактором підвищення цін на продовольство.

Революційний внесок у зростання сільськогосподарського виробництва і зменшення його питомих витрат здатен здійснити розвиток генної інженерії, яка надає можливості для отримання нових видів сільськогосподарських культур з високою врожайністю і стійкістю до хвороб, а також нових продуктів для продовольчого і фармацевтичного ринків.

Сьогодні в світі трансгенні рослини займають вже 60 млн. га, переважно у США та Канаді. Передбачається, що до 2020 році ринок ГМ-рослин зросте до 75 млрд. дол. США. Біотехнології також широко застосовуються у тваринництві, медичній промисловості, для екологічних цілей.

Поряд з безумовним економічним ефектом від застосування продуктів генної інженерії існують побоювання щодо їх безпечності для здоров'я людини і можливості непередбачуваних наслідків для екосистеми Землі. Якщо подальші дослідження доведуть безпечність генетично модифікованої продукції, генна інженерія може стати тим інноваційним напрямом розвитку, який протидіятиме тенденції зростання світових цін на продовольство.

Потужним фактором підтримки висхідної динаміки цін на продовольство є зростання попиту на високоякісні харчові продукти, зокрема, на м’ясопродукти. Ця тенденція особливо відчутна в країнах, що стрімко розвиваються, перш за все, в Китаї та Індії. Прогноз ФАО передбачає зростання середньодушового споживання м’ясопродуктів в цих країнах на 15 % до 2020 року

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com