Перечень учебников

Учебники онлайн

5.1.3. Види ресурсів

З точки зору наявних фізичних обсягів природних ресурсів та відповідних перспектив їх використання вони можуть бути умовно поділеними на категорії або групи. Відповідна класифікація може бути проведена за певними конкретними критеріями. Наприклад, можна виділити групи обмежених та необмежених ресурсів, види поновлюваних та непоновлюваних ресурсів.

• Необмежені й обмежені ресурси

Необмеженими ресурсами вважається ті з них, використання яких людством не веде до їх вичерпування. Це — енергія сонця, морських припливів, вітру, а також деякі природні хімічні речовини, які можуть знову й знову потрапляти до виробничого обігу за умови достатньо потужних природних процесів рецикліювання.

На відміну від цього обмеженими ресурсами є такі, запаси яких знижуються в процесі використання. Це — поклади газу, вугілля, руд металів, інші мінерали та корисні копалини. Фізично обмеженими видами ресурсів є як поновлювані, так і непоновлювані ресурси планети. При цьому поняття обмеженості тут має діалектичний характер і змінюється в часі.

Річ у тім, що деякі види ресурсів раніше вважали невичерпними, а зараз вже підраховуються роки, які залишилися до фізичної межі їх видобування та використання. Така трансформація сприйняття сталася, зокрема, з вуглеводневими енергоносіями. Зараз як практично необмежені інколи трактуються поклади носіїв термоядерної енергії (щоправда, враховуючи те, що практично немає можливості збільшення обсягів сукупного енергетичного споживання через потепління клімату на планеті).

Коли йдеться про найбільш загальні питання природокористування, особливо щільно поєднуються проблеми економіки, зокрема використання енергоресурсів, та екології. Адже людство не може дедалі збільшувати обсяги споживання енергії у фізичних межах планети як цілісного організму. Уже сьогодні надмірне споживання енергоресурсів веде до глобального потепління, погіршення клімату, природних катастроф та поглинання Світовим океаном великих територій суходолу. Отже, фактично йдеться про фізичну енергетично-сировинну «стелю» розвитку світового господарства, людства взагалі, що має значно змінити самооцінку цивілізації та звичні критерії розвитку.

Територія, ділянки суходолу та моря також є обмеженим ресурсом. Як відомо, загальна площа поверхні Землі становить 510 млн км2, у тому числі суходолу 149 млн км2, причому 20 млн км2 з площі суходолу є льодяними пустошами. Зростання чисельності населення планети, розширення обсягів виробничої діяльності та залучення до неї все нових земель значно підвищують їхню вартість. Це відбувається через утилітарно-економічні причини — відповідно до ринкових функцій попиту та пропозиції і зважаючи на абсолютну, безумовну самоцінність ресурсів такого типу. Наочний приклад високої економічної вартісної оцінки земель уже яскраво демонструє Японія, яка, маючи незначну площу та велику кількість населення, першою з індустріально розвинутих країн потрапила в ситуацію гострого територіального дефіциту.

Втім, не тільки ринкові закони та атрибути, зокрема ціна земельних ділянок, можуть бути економічним засобом регулювання обігу та використання земельно-територіальних ресурсів. Як такі можуть застосовуватись заходи заохочення розвитку нових територій, раціонування землекористування тощо.



• Поновлювані та непоновлювані ресурси

До поновлюваних природних ресурсів можна віднести ті з них, які відносно швидко створюються та відтворюються в комплексі своїх характеристик і суттєвих рис згідно з природними законами. Це — вода, ресурси флори та фауни та ін. Такі ресурси можуть потрапляти в орбіту міжнародної економічної діяльності окремих країн відповідно до ступеня відносної забезпеченості ними.

Раніше поновлювані ресурси сприймалися як необмежені за своїм характером та фактично ототожнювалися з ними. Подібне сприйняття зумовлювалось порівняно невеликими обсягами виробничого та побутового споживання, які були, як правило, значно меншими за відтворювальні можливості природного середовища. В інших випадках шкода, заподіяна навколишньому середовищу, просто не помічалася. Через це відмінності поновлюваних від необмежених ресурсів тривалий час навіть не позначалися на умовах міжнародної економічної діяльності та інколи не позначаються і зараз. Однак ситуація дещо змінюється, і свідченням цього є міжнародні обмеження на торгівлю тваринами, виробами та препаратами, які виготовляються з них.

Деякі з видів поновлюваних ресурсів, наприклад сільськогосподарські ґрунти та навіть ліси, які можуть використовуватися як у внутрішньо-, так і в відкритогосподарському режимі, мають настільки великі цикли відтворювання, що їх можна віднести і до класу невідтворюваних. Найбільш відомими у світі випадками втрати подібного роду «поновлюваних» ресурсів є загибель ґрунтів, за рахунок чого відбувається розширення Сахари в Африці, інших пустель (у цьому зв’язку особливого піклування потребують родючі ґрунти України, адже відомо, що наша країна є найбільш розораною територією в Європі). Погіршення стану екосистем, які забезпечують природний баланс Світового океану, хижацька вирубка лісів у Бразилії також набувають риси незворотності. Нарешті, загальна тваринна та рослинна маса як системна цілісність є обмеженим та поновлюваним, за відомих умов, ресурсом. Вона обчислюється вповні конкретною цифрою — 20 млрд т, що вказує на загальні ліміти природної репродукції та здатність витримати антропогенне навантаження.

Отже, потенційна здатність ресурсів до поновлювання не є підставою для легковажного ставлення до них, а це не може не накладати адміністративно-регулятивних обмежень у процесі міжнародно-економічної діяльності країн.

Непоновлювані ресурси — це ті корисні копалини, які повністю використовуються протягом одного виробничого циклу. Очевидно, що з економічної точки зору вони є енергоносіями та сировиною. Тобто — це нафта, газ, інші енергоносії, руди металів, поклади неметалевих мінералів та інші корисні копалини.

Ще кілька десятиліть тому непоновлювані за своєю природою ресурси здебільшого також розглядалися якщо не як необмежені, то такі, краю використання яких не видно. Проте сьогодні вже існують конкретні розрахунки кількості цих видів ресурсів та хронологічного періоду, протягом якого вони ще будуть використовуватися.

Відійшли в минуле часи, коли людство ще могло дозволити собі нерозважливо ставитися до справи використання природних матеріалів та енергоносіїв (хоча, насправді, це не можна було вважати виправданим і раніше). Тепер уже, враховуючи обсяги необхідних для функціонування сучасного виробництва палива та сировини, а також їх відчутне фізичне зменшення, непоновлювані та інші ресурсні можливості планети не справляють легковажного враження невичерпних або таких, що не є зіставними з господарськими цілями розвитку цивілізації. Проте і сьогодні має місце неповне використання родовищ, лише часткове вилучення корисних копалин. Так, глибина видобувних розрізів не перевищує 700 м, шахт — 2,5 км, свердловин — 10 тис. м і актуальним завданням є перехід до більш інтенсивного, повнішого вилучення корисних копалин. Звичайно, є й інші резерви раціоналізації та більш заощадливого використання природних ресурсів

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com