Перечень учебников

Учебники онлайн

2.10.5. Залізничний транспорт: сучасні тенденції та роль у міжнародній економічній діяльності

Стан та умови роботи залізничного транспорту як у світі в цілому, так і в Україні відзначаються відносно більшою стабільністю показників та тенденцій розвитку, ніж інших видів транспорту. Протягом 90-х років мало змінювалися показники загальної довжини залізниць — до 1 млн км. Не відбувалося і значного збільшення обсягів вантажних перевезень, як внутрішніх для окремих країн, так і міжнародних (останні зазвичай становлять третину обсягу загальних перевезень).

Характерною тенденцією розвитку залізничного транспорту була оптимізація вантажопотоків, яка пов’язана з інформатизацією та поширенням досконаліших методів транспортної логістики. Йдеться передусім про можливості оптимізувати рух вантажів, уникати зустрічного руху однотипних товарів, знаходити географічно зручні поставки, краще комбінувати поставки різними видами транспорту. Саме з такою оптимізацією пов’язане незначне скорочення обсягів вантажоперевезень на залізницях протягом 90-х років в індустріально розвинутих країнах. Слід враховувати й зростання попиту на інтелектуально- та наукомісткі продукти, що зменшує навантаження на транспорт, зокрема й залізничний. Відтак протягом перших двох декад ХХІ ст. очікується скорочення вантажоперевезень залізницями для європейських, північноамериканських, загалом групи індустріально розвинутих країн. Однак для таких країн, як Росія, Китай, Індія, перевезення значної кількості вантажів, причому на великі відстані, залишається актуальним завданням, щоправда, переважна кількість подібних перевезень є внутрішніми і безпосередньо не пов’язана з міжнародною економічною діяльністю.

Залізничний транспорт часто виявляється нерентабельним, проте безумовною є його суспільна необхідність. Тому значна частка потужностей залізничного транспорту (інфраструктура та рухомий склад) перебуває в державній власності. Залежно від кон’юнктури на ринку, приходу в тій чи іншій країні до влади правих чи лівих партій відбувається приватизація або націоналізація залізниць. Для другої половини 90-х років та для початку нового століття характерною є приватизаційна тенденція. Вона закріпила суто ринкові механізми роботи залізниць у Великій Британії, Німеччині, Швейцарії, ряду інших країн. Країни Євросоюзу протягом першої декади ХХ ст. планують приватизувати близько чверті державних залізниць, що, як очікується, дасть змогу знизити витрати, стимулювати науково-технічний прогрес у галузі, домогтися її більшої рентабельності, підвищити якість послуг, які надаються.

Зважаючи на викладене вище, можна виділити узагальнений ряд переваг та недоліків залізничного транспорту. Його перевагами є:

• відносна економічність (порівняно із автомобільним та авіаційним транспортом);

• можливість використання різних видів тари та форм перевезень (зокрема, за допомогою контейнерів, а також насипом та наливом);

• гнучкість доставки, навіть з можливістю доставки «до дверей» за умови наявності необхідних під’їзних шляхів;

• незалежність від кліматичних умов та фактору сезонності.

Недоліки залізничного транспорту — це:

• необхідність створення великої інфраструктури, що потребує значних витрат, причому інколи не тільки з боку комерційних структур, а й урядів (останні можуть виявляти, а можуть і не виявляти бажання підтримувати залізниці в належному стані, будувати мости, вокзальні споруди);

• порівняно відчутне зростання витрат за збільшення відстані транспортування (якого немає, наприклад, при використанні морського транспорту), що інколи робить нерентабельними перевезення відносно дешевих вантажів;

• необхідність здійснення перевантажень на інші види транспорту у разі міжконтинентальних та інших перевезень, які передбачають використання й інших видів транспорту.

В Україні система залізничного транспорту є високорозвинутою, а експортні поставки та завезення продукції з-за кордону здійснюються як власне залізничним транспортом, так і в комбінації з іншими видами транспорту, передусім з морським. Складовими залізничної транспортної системи України є Південно-Західна, Одеська, Львівська, Придніпровська та Донецька залізниці.

Актуальним завданням для України є модернізація системи залізничних перевезень та максимальне поширення контейнерної моделі транспортування. Такий спосіб організації перевезень значно спрощує процес завантаження та розвантаження, сприяє зменшенню витрат та кінцевої ціни на продукцію, що експортується та імпортується.

Залізничний транспорт значно дешевший, ніж автомобільний, а тим більше повітряний. Отже, його роль при проведенні внутрішньоконтинентальних експортно-імпортних операцій для українських суб’єктів господарювання ще довго буде досить значущою. Певну роль залізничний транспорт зберігатиме і в системі міжнародного туризму (особливо за маршрутами на короткі та середні відстані, передусім до країн Центральної та Південної Європи, Росії), хоча в довготерміновій перспективі очевидним є понижувальний в цьому аспекті тренд.

Основним джерелом міжнародного правового регулювання залізничного сполучення є Конвенція про міжнародні залізничні перевезення в редакції 1980 р., яка містить зведені положення Бернських конвенцій, що укладалися ще з кінця ХІХ ст. Конвенція визначає ті параметри, яких необхідно дотримуватися під час укладення відповідних комерційних контрактів, а також під час здійснення правового регулювання та адміністрування на рівні національних законодавчих органів та урядів.

Базовим документом, який визначає параметри транспортної послуги на залізничному транспорті, є договір перевезення, укладений із залізницею. Крім нього, оформлюється залізнична накладна. Вона є технічним документом, який містить конкретні вимоги щодо транспортування, зберігання та передання товару відправником перевізникові, а потім перевізником — замовникові. Оформлюються й інші товаросупроводжувальні документи.

Базові тарифи на міжнародні перевезення залізницею встановлюються у розрахунку тонна/кілометр, а конкретна ціна на цей вид послуги залежить від внутрішнього тарифу відповідної залізниці, причому такі тарифи інколи досить помітно різняться за своїми ставками.

Для організації торгівлі українських суб’єктів господарювання з партнерами на території ЄС слід враховувати численні спільні та узгоджувальні документи щодо організації залізничних перевезень, умов пакування товару, застосовуваної тари (зокрема контейнерів)

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com