Перечень учебников

Учебники онлайн

2.4.4. Нормативна регламентація комерційної діяльності

Реалізація міжнародних товарообмінних, а також інвестиційних та інших операцій регламентується значною кількістю юридичних, нормативних документів. Причому джерелами правил, яких необхідно дотримуватися безпосереднім учасникам міжнародної торгівлі, є як національні, так і зарубіжні, наднаціональні правотворчі та нормотворчі інститути, міжнародні організації. Відтак уміння правильно і з вигодою для себе використовувати наявну нормативну базу є важливою умовою ефективної комерційної діяльності експортерів та імпортерів.

Міжнародна торговельна, інвестиційна, коопераційна діяльність, інші форми міжнародної співпраці, як і будь-які цивільно-правові відносини, регулюються Цивільним кодексом України та спеціальними законами. Серед останніх можна виділити такі, що визначають загальнонаціональний режим торгівлі (наприклад, «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про Митний тариф» та ін.), а також такі, що мають галузеве, технічне або тимчасове значення («Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», «Про Державний бюджет України на 2001 рік»). Міжнародна економічна діяльність регламентується окремими статтями законів України («Про підприємництво», «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» та ін.). Мету регламентації міжнародно-економічної сфери розкривають Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи, інструкції та методичні розробки окремих відомств, передусім Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Національного банку України).

Джерелом нормативної регламентації контрактних зобов’язань є зарубіжні юридичні джерела в тих випадках, коли той або інший вид діяльності підпадає під юрисдикцію іншої держави, або тоді, коли в конкретному договорі, укладеному з участю української організації, є посилання на застосування права іноземної держави.

У випадках, коли сторонам не вдалося дійти згоди відносно права, яке має бути застосованим щодо зовнішньоекономічних договорів (контрактів), згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», застосовується право країни, де заснована, має місце перебування або основне місце діяльності сторона, що є:

• продавцем — у договорі купівлі-продажу;

• наймодавцем — у договорі майнового найму;

• ліцензіаром — у ліцензійному договорі про використання виняткових або аналогічних прав;

• охоронцем — у договорі зберігання;

• комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консигнації);

• довірителем — у договорі доручення;

• перевізником — у договорі перевезення;

• експедитором — у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

• страхувальником — у договорі страхування;

• кредитором — у договорі кредитування;

• дарителем — у договорі дарування;

• поручителем — у договорі доручення;

• заставником — у договорі застави.

Міжнародна комерційна діяльність регулюється міжнародними угодами України, а також нормами, які визначаються міжнародними організаціями та їх статутними документами (у тих випадках, коли їх завізувала або приєдналася до них Україна). Прикладами міжнародних джерел, за допомогою яких організовується механізм торгівлі, є Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, прийнята під егідою ООН, Генеральна угода з тарифів і торгівлі, Генеральна угода з торгівлі послугами, Конвенція Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com