Перечень учебников

Учебники онлайн

4.1.1. Основи періодизації міжнародної економічної діяльності України

Завдання створення розвинутої системи міжнародних економічних зв’язків України потребує широкого бачення проблеми, урахування як історичних передумов, так і перспективних тенденцій міжнародного співробітництва. Питання пошуку надійних зовнішніх орієнтирів, які, із зрозумілих причин, хвилюють Україну після того, як вона стала незалежною державою, мають важливе значення не тільки для підвищення ефективності моделі відкритої економіки держави, а й для розв’язання принципових завдань національної безпеки, досягнення соціальної стабільності.

Забезпечення сталих економічних відносин із іншими країнами та регіонами світу, зокрема з географічними сусідами, є важливим елементом механізму міжнародних зв’язків держави. Нагальність такого ставлення питання саме для України стає зрозумілою, якщо згадати, що в різні роки боротьбу за її землі та економічні ресурси вели Росія, Польща, Литва, Австро-Угорщина, Туреччина, Німеччина, Румунія і племена, які давно втратили власну державність та асимілювалися іншими народами. З історичними ж коріннями пов’язаний сучасний демографічний склад населення України, деякі традиційні форми міжнародних контактів.

Отже, спочатку слід виявити історичні передумови сучасної міжнародної спеціалізації України, її теперішнього і майбутнього місця в системі міжнародної торгівлі та факторного руху. Адже саме історичний підхід дає змогу не тільки виявити генетичні корені міжнароднокоопераційної моделі країни, а й краще зрозуміти традиції національної виробничої спеціалізації, допомогти в прийнятті конкретних рішень щодо вибору напрямів інтеграції країни до світогосподарської системи.

Історичний розвиток механізму міжнародної кооперації за участі народів, які мешкали та мешкають на території сучасної України, не був одновекторним поступальним рухом уперед від простіших до складніших моделей, або по лінії інтенсифікації зв’язків.

Навпаки, траплялися й періоди деградації механізму господарських зв’язків із зарубіжними партнерами, коли відбувалося зменшення обсягів міжнародної торгівлі, погіршення умов участі в міжнародній кооперації — зниження рівня спеціалізації, примітивізація номенклатури експорту та виробництва взагалі. Навіть деякі значні віхи і поворотні події в історії оберталися різкими зривами і тривалими відкатками назад. Тому не можна казати про безумовно чітке розмежування формацій в історії вітчизняного механізму міжнародних економічних зв’язків з абсолютно певними часовими рамками.

Але починаючи з часів, історична пам’ять про які дає змогу систематично виділити окремі типові відмітні риси, можна, з відомою мірою умовності, визначити такі хронологічні періоди:

? міжнародне співробітництво народів, які населяли територію сучасної України, в античну епоху;

? формування та інтенсивний розвиток міжнародних економічних зв’язків Київської Русі;

? колоніальний період, коли зовнішньоекономічні зв’язки України розвивалися як підсистема міжнародної кооперації країн-метрополій, до складу яких входили українські землі (це стусується російської державності, але також і польської, австро-угорської і деяких інших);

? радянський період (який заслуговує на особливе виділення);

? сучасний період.

Але, звичайно, визначення певних етапів розвитку не заперечує існування універсальних рис міжнародної економічної діяльності, які є притаманними більше, ніж одному, або навіть усім історичним періодам. Для земель нашої країни загальними рисами є передусім чорноморський та транзитний статус і географічно, кліматично зумовлена спеціалізація

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com