Перечень учебников

Учебники онлайн

2.2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ



ПРИРОДНІ РЕСУРСИ



Сильні сторони



Можливості

• Сільськогосподарські землі займають 69 % території країни, з них 54 % – орні землі, площа яких становить 2,3 % від загальносвітового показника. Майже половину орної землі покривають чорноземи;

• Ліси покривають майже 16 % території, у 2006 р. в Україні нараховувалося 33 заповідних території загальною площею 676,2 га, багата флора і фауна нараховує 25 тис. видів рослин та грибів, 45 тис. видів тварин;

• Реалізація зобов’язань, взятих у рамках Кіотського протоколу РКЗК ООН: стабілізація викидів на рівні 1992 року за рахунок впровадження екологічно безпечних технологій в енергетиці, промисловості, на транспорті та житлово-комунальному господарстві;

• Підвищення продуктивності та товарності аграрного виробництва. Впровадження заходів підтримки, дозволених СОТ.

• Наявність достатніх прісноводних ресурсів країни;

• Територія України включає чорноморське узбережжя довжиною 2782 км з м’яким теплим кліматом, придатним для розвитку рекреаційної та туристичної галузі;

• Власні енергетичні ресурси України включають поклади бурого та коксівного вугілля, урану та цирконію, нафти та природного газу;

• Наявність системи лісосмуг на сільгосподарських полях;

• Водні об’єкти здебільшого мають водозахисні насадження;

• Наявність розгалуженої мережі автомобільних і залізничних доріг;

• Цінний породний склад та висока продуктивність лісових насаджень;

• Високий відсоток заповідності лісів;

• Високий рівень біорізноманіття (понад 30 % генофонду Європи);

• Різноманітність природних умов (4 зони);

• Значні запаси біоресурсів (насамперед, лісових, а також рибних, мисливських тварин, лікарських трав);

• Високий природний потенціал відновлення біоресурсів;

• Висока ринкова цінність ресурсів, насамперед рослинних;

• Економія водних ресурсів за рахунок використання вод, залучених в обороті, і повторно-послідовні системи;

• Скорочення забору та питомого водоспоживання у цілому і по окремих секторах економіки;

• Високий рівень зарегульованості річок, що сприяє водозабезпеченню маловодних регіонів;

• Державний облік водокористування здійснюється за басейновим принципом;

• Централізованим питним водопостачанням забезпечено понад 70 % населення України;

• Країна володіє значними ресурсами питних підземних вод у кількості 61 689 тис. куб. м/ добу, з них – 15 760,2 тис. куб. метрів – експлуатаційні запаси (26 %);

• Наявність науково-експертного потенціалу для супроводу господарської діяльності з використанням водних живих ресурсів;

• Наявність мережі лісосмуг (лісо- і полезахисних, придорожніх) як сполучних і буферних елементів екомережі, що сприяє збереженню та поширенню популяцій рослин – об’єктів використання;

• Високий природний потенціал відновлення біоресурсів;

• Висока ринкова цінність ресурсів, насамперед рослинних – як сировини фізіологічно активних речовин.

• Скорочення обсягів викидів у повітря від стаціонарних джерел забруднення.

• Обмеження застосування мінеральних добрив, запровадження засобів біологічного захисту рослин, посилення контролю аграрної продукції на наявність пестицидів;

• Впровадження європейських стандартів якості питної води, Посилення екологічного моніторингу та збільшення розмірів фінансових санкцій для забруднювачів довкілля;

• Посилення ролі громадських екологічних організацій у питаннях впровадження екологічного аудиту та громадського контролю за заподіяну довкіллю шкоду;

• Підвищення рівня лісистості території, зростання площ заповідних та природоохоронних земель;

• Розширення площ земель під забудовою відповідно до генеральних планів населених пунктів;

• Залучення міжнародної технічної та фінансової допомоги на охорону навколишнього середовища згідно з Кіотським протоколом;

• Зростання обсягів грунтозахисного обробітку грунтів та органічного землеробства на площі до 1 млн. га;

• Відновлення порушених ландшафтів та ренатуралізація ландшафтів;

• Зменшення площ територій під осушенням та зрошуванням, зростання площ для відновлення природних екосистем;

• Підвищення рівня лісистості окремих територій;

• Розвиток екомережі та ПЗФ;

• Створення замкнених систем виробничого водопостачання та повторного використання стічних вод;

• Модернізація устаткування, оновлення муніципальної інфраструктури та підвищення рівня забезпечення населення чистою питною водою;

• Впровадження перспективних технологічних нормативів використання водних ресурсів, запобігання шкідливій дії вод;

• Удосконалення системи платного водокористування;

• Оновлення та розвиток систем централізованого водопостачання та водовідведення, а також системи поводження з відходами. Підвищення рівня водоочищення, забезпечення централізованим водопостачанням та водовідведенням;

• Підвищення технологічного рівня використання водних ресурсів (впровадження маловодних і безводних технологій);

• Розвиток наукового туризму та екотуризму як чинників диверсифікації експлуатації біоресурсів;

• Зменшення земель під осушенням та зрошуванням для відновлення природних екосистем;

• Збільшення обсягів грунтозахисного обробітку грунтів та органічного землеробства на площі до 1 млн. га;

• Розвиток екоосвіти;

• Приєднання до конвенцій Міжнародної морської організації щодо міжнародного фонду компенсації за забруднення;

• Приведення до європейських стандартів робіт портових приймальних споруд;

• Приєднання до Європейської мережі спостережень за забрудненням навколишнього середовища;

• Розширення площі морських заповідників;

• Переобладнання вантажного і комунального транспорту на використання у якості палива природного газу, “біопалива” – бензин-спиртових сумішей та дизельного палива з рослинних олій;

• Можливість продажу іншим країнам або підприємствам прав на викиди згідно з Кіотським протоколом з метою залучення фінансування для модернізації промислової інфраструктури;

• Впровадження системи EMAS на підприємствах;

• Запровадження системи “Зелених інвестицій“;

• Впровадження сучасних технологій гірничих робіт із закладкою виробленого простору тощо;

• Утилізація шахтного метану і розширення міжнародної фінансової допомоги у реалізації Кіотського протоколу;

• Посилення служб геологічного, гірничого та екологічного контролю і розширення їх повноважень.

Слабкі сторони



Загрози

• Одна з найбільш забруднених територій у Європі;

• Розораність землі є однією з найбільших у світі (54 %). Зростає деградація землі від ерозії: щорічні втрати становлять близько 600 млн. т, у тому числі 20 млн. т гумусу. Сумарні збитки від ерозії становлять близько 5 млн. дол. США на рік;

• Глобальне потепління:

• При збільшенні середньорічної температури на 2-3 % – трансформація природних зон, при збільшенні на 3-4 % – катастрофічне опустелювання південних регіонів;

• Підвищення рівнів Чорного та Азовського морів, інтенсифікація опадів; • Площа лісових угідь постійно скорочується, приблизно 1 % деревини, що заготовлюється (84 тис. куб. м), вирубується незаконно як у лісах, так і у лісозахисних смугах;

• Більшість басейнів річок можна віднести до забруднених та дуже забруднених. 25-30 % води з природних водоймів та 12,5 % питної води не відповідають санітарним стандартам. Водозабір та використання води постійно скорочується;

• Низький ступінь очищення промислових та побутових стічних вод спричиняє бактеріальне та хімічне забруднення головних річок країни. Промислові стічні води забруднені, переважно, важкими металами, фенолами, нафтопродуктами;

• Викиди у атмосферне повітря зі стаціонарних джерел забруднення залишаються стабільними з 2001 року. У 2004 році 7 тонн парникових газів на душу населення проти 4,5 тонн у середньому по світу (17 місце у світі). Загальний обсяг викидів становить 11 % від світового обсягу;

• Наявність значних обсягів та повільне вирішення проблеми утилізації промислових відходів;

• Низький рівень заліснення території, в окремих регіонах – не більше 4 %.

• Постійне зменшення площ лісосмуг;

• У прибережних смугах зростає самовільне будівництво;

• Третина сміттєзвалищ не відповідають вимогам екологічної безпеки. Землі несанкціонованих сміттєзвалищ займають сотні тисяч гектарів;

• Найнижча лісистість в Європі, що не відповідає оптимальному рівню;

• Велика кількість постійних лісокористувачів;

• Близько 3,5 млн. га лісів радіоактивно забруднені;

• Зниження рівня проведення агролісомеліоративних заходів;

• Висока і тривала господарська освоєність території (понад 80 %);

• Значне число популяцій досягло критичного рівня (чисельності) щодо виживання, має місце різке зростання числа червонокнижних видів;

• Істотне скорочення популяцій багатьох видів промислових тварин;

• Втрата значних площ заплав, прибережних смуг та водоохоронних зон (у прибережних смугах має місце масова самовільна забудова);

• Втрата нерестовищ;

• Зростання обсягів викидів від пересувних джерел, зокрема, від автомобілів;

• Не досягають європейських стандартів нормативи за шумовими характеристиками – авіаційних двигунів, за віком – морських суден;

• Відбувається позанормативні та аварійні забруднення навколишнього природного середовища під час проведення дорожньо – будівельних і ремонтних робіт;

• Висока водоємність національної економіки, неефективні втрати води у виробництві та при транспортуванні;

• Значна зношеність основних фондів водогосподарських об’єктів;

• Основний вплив на екологічний стан водних ресурсів зумовлюється безповоротним забором води і скиданням забруднених вод;

• Питне водопостачання країни майже на 70 % забезпечується за рахунок поверхневих вод. Практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту;

• Розподілення ресурсів питних підземних вод є вкрай нерівномірним, що обумовлено відмінністю фізико-географічних і геолого-структурних умов різних районів;

• Нерівномірність забезпечення водними ресурсами;

• Збільшення частки скиду забруднених стічних вод у загальному об’ємі стічних вод;

• Перевищення об’ємів використання води екологічно допустимих меж; • Деградація озонового шару;

• Погіршення стану здоров’я людей від низької якості питної води та зменшення доступу до неї по всій території України;

• Загроза деградації сільськогосподарських угідь та продовольчої кризи;

• Посилення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру та техногенних катастроф;

• Гальмування із запровадженням принципів сталого розвитку у практичну діяльність та відсутність достатньої відповідальності за заподіяну шкоду довкіллю;

• Суцільні та несанкціоновані вирубки лісів;

• Зростання самовільного будівництва у прибережних смугах;

• Погіршення екологічних функцій лісових насаджень внаслідок розширення орендування лісів загального користування, зокрема рекреаційного призначення;

• Втрата стійкості лісових екосистем та їх деградація;

• Активізація ерозійних процесів, що призводить до втрати гумусового шару а також інших негативних природних явищ (поява рухомих пісків, пилових бур, засух та ін.);

• Обміління великих та пересихання малих річок;

• Неконтрольоване освоєння приміських лісів;

• Освоєння прибережних морських і річкових смуг;

• Наростання електромагнітних випромінювань та акустичних впливів;

• Подальша фрагментація екосистем, насамперед у зв’язку з розвитком транспорту та урбанізацією;

• Посилення впливу монокультур (олійних, баштанних культур, цукрового буряка);

• Освоєння нових площ із порушенням ландшафтного середовища;

• Високий рівень забруднення земель радіонуклідами від 1 до 5 Kі/km2;

• Зростання негативного впливу природних факторів (посух, підтоплення) та процесів опустелювання, вторинного заболочення, засолення тощо;

• Інвазії та інтродукції видів-чужинців;

• Зростання інтенсивності використання транспортної інфраструктури України з метою перевезення небезпечних (у т. ч. радіоактивних) вантажів;

• Концентрація забруднюючих речовин в містах і уздовж залізничних шляхів та автомагістралей вже перевищує нормативи в 3-5 разів і може зростати;

• Зростання впливу природних факторів (шторми, бурі, несприятливі погодні умови) на роботу транспорту;

• Значні економічні збитки від нераціонального використання водних ресурсів;

• Погіршення здоров’я громадян внаслідок шкідливої дії вод;

• Деградація водних джерел;

• Підвищення нітратного забруднення ґрунтових вод унаслідок антропогенного навантаження. Ефективних методів видалення нітратів із води в умовах децентралізованого водопостачання практично не існує. Забруднення води нітратами призводить до захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію у дітей, зниження загальної резистентності організму, що сприяє збільшенню рівня загальної захворюваності, в тому числі інфекційними та онкологічними хворобами;

• Вимушене користування неякісною водою призводить до погіршення епідеміологічної ситуації, до підвищення соціальної напруги та стримування у маловодних регіонах розвитку господарської діяльності;

• Збільшення кількості надзвичайних ситуацій природного характеру (повені, підтоплення, засолення ґрунтів);

• Подальша втрата відтворювальних властивостей водних ресурсів;

• Накопичення токсичних речовин у стічних водах;

• Зростання небезпеки використання гідротехнічних споруд;

• Несанкціонована забудова та протизаконне освоєння прибережних морських і річкових смуг;

• Наростання електромагнітних випромінювань та акустичних впливів;

• Екстенсивне освоєння нових площ під розроблення ресурсів із порушенням природно–ландшафтного середовища;

• Браконьєрство;

• Загроза привнесення чужинних видів тварин і рослин;

• У великих містах рівень забруднення специфічними та токсичними забруднювачами перевищує стандарти ВООЗ (Рекомендації щодо якості повітря в Європі);

• Відновлення тенденції до зростання обсягів забруднення;

• Зростання кількості пересувних джерел забруднення атмосферного повітря;

• Зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;

• Посилення забруднення довкілля токсичними (у т.ч. радіоактивними) компонентами в результаті накопичення і неналежного зберігання відходів промисловості;

• Прогресуючий розвиток небезпечних екзогенних процесів – карстоутворення, зсувів, підтоплень тощо і наростання збитків від зазначених явищ;

• Поширення забруднення підземних вод внаслідок виробничої діяльності;

• Втрата додаткових сировинних можливостей внаслідок неповного видобутку розвіданих запасів і не комплексного використання родовищ корисних копалин. • Тенденція до скорочення чисельності популяцій видів, у тому числі основних мисливських видів;

• Відсутність економічних механізмів щодо регулювання використання ресурсів тваринного світу, неефективність системи держконтролю за використанням ресурсів тваринного світу;

• Нерозвинута система обліку ресурсів тваринного світу;

• Недостатній контроль за перевезенням небезпечних вантажів;

• Застосування застарілих технологій та обладнання очистки питної води та стічних вод на підприємствах;

• Перелік забруднювальних речовин, що використовується національною статистикою, не відповідає вимогам країн ЄС;

• Недосконала система моніторингу за забрудненням;

• Неефективність екологічних заходів у процесах закриття гірничих підприємств (вугільних шахт тощо);

• Відсутність ефективних технологій та обладнання для закладки відпрацьованого підземного простору шахт.

БЕЗПЕЧНЕ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ



Сильні сторони



Можливості

• Наявність виробничого, науково-технічного потенціалу, орієнтованого на вирішення завдань щодо поводження з відходами;

• Накопичений досвід застосування програмно-цільового методу вирішення проблеми відходів;

• Реалізація комплексної та збалансованої державної політики щодо проблеми відходів на всіх рівнях управління (державному, регіональному, місцевому);

• Застосування більш чистих технологій, що зумовлюють зменшення утворення відходів і відповідні ризики, нормативне регулювання утворення відходів, скорочення обсягів відходів, які захоронюють на полігонах;

• Запобігання та зменшення до прийнятного рівня ризиків для навколишнього середовища, пов’язаних з об’єктами накопиченням відходів.



Слабкі сторони



Загрози

• Не врегульовано нормативно-правове стимулювання поводження з відходами;

• Безконтрольність при зберіганні небезпечних відходів на території підприємств, відсутність спеціалізованих полігонів (центрів, комплексів) щодо знешкодження та видалення відходів;

• Енергетично-сировинна спеціалізація економіки, висока питома вага ресурсо- та енергоємних технологі;.

• Становище щодо зберігання та видалення відходів залишається в Україні критичним, що в першу чергу обумовлюється відсутністю розвинутої інфраструктури та належного фінансування поводження з відходами;

• Абсолютна більшість відходів продовжує накопичуватись на території підприємств. Відходи відправляються на звалища та золовідвали, терикони, звалища шлаків підприємств, загальна площа яких перевищує 160 тис. га, у тому числі для токсичних відходів – більше ніж 28 тис. га.;

• • Збільшення негативного впливу відходів на довкілля та здоров’я людей;

• Подальше зростання обсягів утворення і накопичення відходів;

• Підвищення витрат, пов’язаних з розміщенням відходів, що зумовлюватиме гальмування темпів економічного зростання;

• Відсутність мотивації у суб’єктів господарської діяльності щодо вирішення проблеми відходів.

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com