Перечень учебников

Учебники онлайн

1.6. Промислове виробництво

Прискорення процесів глобалізації і становлення постіндустріальних суспільств безпосередньо пов’язані з якісними змінами у розвитку світового промислового виробництва. За останні півтора десятиліття частка промисловості у створенні світового ВВП скоротилась, а сфера послуг, навпаки, зросла. Найдинамічніше скорочення частки промисловості та зростання послуг у створенні ВВП характерне для країн з перехідною економікою.

Це наслідок перенесення промислових виробництв до країн, що розвиваються, із прискоренням розвитку послуг, особливо в нових ринкових секторах високих технологічних інформаційних продуктів.

Серед нових індустріальних лідерів найбільші темпи зростання демонстрували країни Східної та Південно-Східної Азії, особливо Китай та Індія. Цей регіон у зазначений період збільшив свою присутність на світовому ринку вдвічі.

Загальна тенденція як для країн, що розвиваються, – динамічне зростання високотехнологічного виробництва. Це за останні десятиліття помітно вплинуло на ситуацію у світовій економіці та місце окремих країн у системі міжнародного розподілу праці.

Південна Корея, Тайвань, Китай, Індія останнім часом проводять агресивну політику розвитку власного високотехнологічного виробництва та завоювання світового ринку за допомогою засобів активної державної підтримки, стимулювання притоку корпоративних інвестицій у цю сферу, підтримки власного дослідницького сектору.

Частка високотехнологічного виробництва в КНР з 1980 по 2008 роки зросла більше, ніж у 5 разів. Китай активно розвиває власний науково-дослідний сектор, тому в найближчі десятиліття за своєю потужністю його промисловість наближатиметься до трійки промислових гігантів – США, Японії, Німеччини. Це серйозно змінить баланс сил у світовій економіці, що неминуче негативно відобразиться на більшості країн світу, в тому числі й Україні.

Поряд з Китаєм динамічне зростання промисловості демонструє Індія, яка за своїм демографічним та трудовим потенціалом у найближчі десятиліття перевищить Китай. За цей період в цих країнах буде зосереджена третина усього населення Світу, що є серйозним потенціалом та передумовою для розвитку їх промисловості. Цим вони справлятимуть значний вплив на розвиток промисловості інших країн, серйозно підриваючи їх конкурентоспроможність.

Країни «інноваційного ядра», взявши на себе інноваційно–комерційні функції щодо створення нового продукту, залишили функції товарного виробництва менш розвинутим країнам через трансфер технологій.

У сфері великого бізнесу посилилися тенденції злиття і поглинання з утворенням надпотужних транснаціональних компаній, стратегічних альянсів і партнерств між ними. Малий та середній бізнес пішов по шляху утворення регіональних кластерів. Поглиблення співробітництва між великим, середнім та малим бізнесом ознаменувалося використанням аутсорсингу та франчайзингу.

Ці процеси стимулюють ”проникнення” розвинутих країн в країни зі слабкішими економіками. ТНК є “власниками” так званих технологічних ланцюгів світової активності, у які вплітаються цілі країни та регіони світу. Тому політика ТНК щодо розвитку таких “ланцюгів” безпосередньо визначає політику урядів слабких і технологічно відсталих країн, включених у них. Останні практично втратили свою економічну незалежність, а також можливості для власного політичного й економічного вибору.

Слід очікувати, що до 2020 року, усі перелічені тенденції, що відбуваються у світовій економіці збережуться і посиляться. Зокрема, продовжуватиме змінюватись структура світового промислового виробництва на користь високотехнологічного сектору. Під впливом бурхливого розвитку біо- та нанотехнологій з’являться нові, високотехнологічні виробництва. Під впливом серйозних екологічних та кліматичних загроз активно розвиватиметься екологічно дбайлива індустрія, на яку покладатимуться завдання повної переробки та утилізації накопичених промислових відходів, очищення водойм та ґрунтів. Змінюватиметься баланс сил на світовому ринку на користь нових індустріальних країн, які мають значний демографічний та трудовий потенціал з низькою вартістю праці. Це робитиме продукцію цих країн більш конкурентоспроможною на світовому ринку порівняно з аналогічною продукцією з розвинутих країн та зумовлюватиме серйозні обмеження до зростання доходів громадян останніх, підвищення безробіття, тим самим провокуючи масштабні соціальні невдоволення та нестабільність, тенденції до автономізації та замкненості економічних систем світу в межах однорідних за рівнем розвитку регіонів та територій.

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com