Перечень учебников

Учебники онлайн

7.2.1. Аналіз природно-екологічних ресурсів регіону

Природно-екологічний потенціал не завжди можна оцінити безпосередньо, а лише через реалізацію таких його компонентів, як якість землі, наближеність до ринків збуту, природнокліматичні умови, екологічна якість території, які опосередковано впливають на кінцеві результати господарчої діяльності регіону. Природні ресурси мають багато властивостей, але не всі вони використовуються при задоволенні виробничих і соціальних потреб. Тому предметом їх оцінки є природне благо з тими його корисностями, які проявляються в даний час або проявляться у найближчій перспективі. І лише в окремих випадках, наприклад при виборі найефективнішого напряму використання природного ресурсу (нафта як енергетичний ресурс або сировина для виробництва полімерів, ліс як рекреаційний фактор або як джерело деревини тощо), можуть оцінюватися потенційні корисності.

Існують різні види оцінок природних і екологічних ресурсів: геологічний, технічний, техногенний, економічний. Найбільш узагальнюючим з них є економічний, який за своїм змістом визначається характером процесу виробництва, в якому природно-екологічні ресурси виступають як умова і результат.

Наявність природних ресурсів на території є чи не головною умовою розміщення продуктивних сил в регіоні. Структура природних ресурсів, розміри їх запасів, якість, ступінь вивченості і напрямки господарського освоєння безпосередньо впливають на економічний потенціал регіону. Наявність багатих і ефективних природних ресурсів сприяє економічному розвитку і багато в чому визначає обґрунтованість і реальність планів і прогнозів соціально-економічного розвитку регіону. Вивчення природних ресурсів, з’ясування економічної ефективності їх територіального поєднання і раціонального використання являє одну з основних проблем регіональної економіки.

В цьому аспекті виникає ряд регіональних задач, які потребують рішення, а саме:

– дослідження структури, масштабу, складу, економічної ефективності використання природних ресурсів в регіоні;

– вивчення територіальних сполучень природних ресурсів і перспектив їх господарського освоєння в цілях комплексного розвитку виробництва в економічних районах і з’ясування найбільш ефективних схем освоєння і використання природних ресурсів;

– економічна оцінка природних ресурсів та їх територіальне сполучення як в країні, так і в окремих регіонах;

– прогнозування тенденцій розміщення і використання ресурсів у відповідності до вимог науково – технічного прогресу.

Під час освоєння значних покладів природних ресурсів виникають крупні промислові центри, формуються господарчі комплекси та економічні райони.

Природний потенціал району впливає на його ринкову спеціалізацію і місце в територіальному розподілі праці. Розташування, умови добування і характер використання природних ресурсів впливають на склад і темпи регіонального розвитку.

В умовах розвитку ринкової економіки, яка передбачає існування різних форм власності ( а саме приватної) на природні ресурси, їх розподіл між користувачами і споживачами багато в чому залежатиме від кон’юнктури, що склалася на ресурсних ринках.

Поклади корисних копалин мають різний ступінь вивченості і точності оцінки. В залежності від їх господарського значення, корисні копалини підрозділяють на дві групи:

І – балансові, або кондиційні. До них відносяться поклади, використання яких економічно доцільне в теперішній час і які задовольняють промисловим вимогам за якістю сировини і гірсько – технічними умовами експлуатації.

ІІ – позабалансові, або некондиційні. До них відносяться поклади використання яких зараз є економічно недоцільним внаслідок малої потужності покладів, низького стану цінного компоненту, особливо складних умов експлуатації, необхідності застосування складних процесів переробки, але які надалі можуть бути об’єктом промислового освоєння.

Існує певна економічна класифікація природних ресурсів за рядом ознак. В залежності від того, для якої економічної сфери вони призначені природні ресурси підрозділяються на:

– ресурси матеріального виробництва, в тому числі промисловості (паливо, метали, вода , деревина, і т. і.) і сільського господарства (ґрунти, вода для зрошення, кормові рослини, промислові тварини та інші);

– ресурси невиробничої сфери, в тому числі прямого споживання (питна вода, дикоростучі рослини і промислові тварини) і непрямого споживання (використання для відпочинку зелених насаджень, водоймищ і т. і.).

За принципом вичерпності природні ресурси підрозділяються на вичерпні і невичерпні. В свою чергу вичерпні природні ресурси можуть бути поновлюваними (рослинні ресурси, ґрунти, вода, тваринний світ) і не поновлюваними (мінеральні ресурси). До невичерпних відносяться енергія сонця, вітру, проточних вод і т. і.

За походженням і природними властивостями розрізняють: мінеральні ресурси (корисні копалини); земельні; водні; біологічні; кліматичні (сонячне тепло і світло, опади); ресурси енергії природних процесів (сонячне випромінювання, внутрішнє тепло землі, вітру і т. і.).

За характером використання мінеральні ресурси розподіляються на три групи:

– паливно – енергетичні (нафта, газ, вугілля, торф, горючі сланці);

– метало рудні (руди чорних, кольорових, рідко земельних і кольорових металів);

– неметалічні, або нерудні (апатити, фосфорити, різні солі, слюда, графіт, азбест, будівельна сировина).

Для економічного розвитку регіону особливо важливе значення мають саме мінеральні ресурси. Тому аналізу їх використання приділяється особлива увага.

При їх економічній оцінці використовуються наступні параметри:

– масштаб родовища, який визначається його сумарними запасами;

– якість корисної копалини, її склад і властивості, умови експлуатації;

– потужність пластів і умови залягання;

– господарське значення;

– річний обсяг добування.

Також при аналізі природних ресурсів регіону визначається:

– енергетична забезпеченість економіки регіону, структура енергетичних ресурсів, які використовуються (вугілля, природний газ, нафта, ядерне паливо);

– мінерально – сировинна і паливна база регіону;

– природні ресурси поверхні (земля, ліс, прісна вода);

– природні умови регіону, які впливають на характер і форми їх економічного розвитку, на структуру використання природних ресурсів, економіку і організацію виробництва в регіоні.

Серед природних ресурсів для забезпечення розвитку виробництва і життєдіяльності населення особливе значення мають паливно – енергетичні ресурси, головною особливістю яких є нерівномірність їх залягання на території країни. Внаслідок чого територіальне сполучення природних ресурсів та оптимальне їх використання в інтересах регіону являє собою складну комплексну задачу, рішення якої можливе лише на основі вивчення багатьох природних, технічних і економічних факторів. Визначення основних напрямків всіх елементів природного комплексу має безпосереднє відношення до вдосконалення територіального планування і програмування, раціональної організації регіонального господарства.

Максимальне використання територіального сполучення природних ресурсів для формування оптимальної структури економіки регіону, з одного боку, дозволяє отримати найбільший господарський ефект, а з другого, забезпечити рішення складної проблеми збереження природної рівноваги при дотриманні основних принципів регіонального природокористування.

Важливою є також економічна оцінка територіального сполучення природних ресурсів, яка має різні цілі в залежності від розміру території і структури господарства регіонів. В умовах макрорегіонів (країна, автономна республіка, економічні райони) економічна оцінка територіального сполучення природних ресурсів дозволяє виділити головні напрямки вдосконалення використання природного комплексу макрорегіону з обліком ефективності територіального сполучення природних ресурсів, що впливає на виробничий обмін між макрорегіонами.

В мікрорегіонах (області, райони) об’єктивне наукове обґрунтування використання територіального сполучення природних ресурсів, що склалося або нового, дозволяє найповнішим чином використовувати територіальний природний комплекс для задоволення потреб регіональної економіки і зростання її ефективності.

Таким чином, ефективність економіки регіонів багато в чому залежить від правильного використання всього комплексу природних ресурсів в межах певної території.

При оцінці природних ресурсів територіального комплексу (ТКПР) використовуються положення системного підходу, який розглядає його як єдину цілісну стабільну систему, а її кожний ресурс в якості функціональної підсистеми. В результаті такого тлумачення принципова формула оцінки кожного виду ресурсу, що входить до складу ТКПР має вигляд:

; ; ; де

- рента, яку приносить - ий ресурс;

– вид ресурсу;

- період експлуатації і-того ресурсу, починаючи з - го року;

– вартість продукції (включаючи всі види побіжних продуктів), що отримуються з одиниці і-го ресурсу, розрахована в кінцевих витратах t-го року;

– єдино разові і поточні витрати, здійснені в t-му році для обробки одиниці і-го ресурсу;

- річний обсяг споживання і-го ресурсу;

– коефіцієнт дисконтування (норматив обліку фактору часу).

Приведена формула є базовою. При обліку ефективності використання конкретного природного ресурсу звертається увага на певні особливості, які має даний ресурс. Так, оцінка ефективності сільськогосподарського угіддя, як об’єкта природокористування визначається сумою річних диференціальних рент за весь період його експлуатації. Внаслідок чого економічна оцінка землі визначається як максимально можлива рента за рівнем кінцевих витрат, тобто

=max ; і = 1,m ; t = 1,T; де

– економічна оцінка сільськогосподарського угіддя в плановому періоді;

– відповідно кінець і початок періоду планування;

– вид сільськогосподарської продукції, яка вирощується на даному земельному угідді;

– врожайність і-ої культури;

– площа, яка знаходиться під посівами даної культури;

– відповідно кінцеві і приведені витрати на виробництво одиниці і-ої сільськогосподарської продукції.

Орієнтовно значення кінцевих витрат на продукцію сільського господарства можна визначити виходячи з рівня роздрібних цін, що склалися на продовольчі товари і товари, які взагалі виробляються з сільськогосподарської сировини. В такому випадку обов’язковим є коригування роздрібних цін з обліком державних дотацій, рівня цін на колгоспному ринку і експортно – імпортних цін, максимально приведенні витрати на приріст виробництва даного виду сільськогосподарської продукції в регіоні, які передбачаються в прогнозному періоді.

Економічна оцінка лісових ресурсів залежить від їх народно господарського значення. Початковим моментом оцінки при визначенні експлуатаційної цінності лісу мають бути сукупність всіх компонентів лісового біогеоценозу. До нього відносяться всі лісоземельні угіддя, що розглядаються як єдиний об’єкт природокористування, тобто разом узяті запаси деревини, ресурси побіжного лісокористування і лісова земля.

В якості об’єктів оцінки мають виступати території однорідні за лісорослинними і лісоексплуатаційними умовами.

Особливо важким моментом для оцінки лісових ресурсів є облік захисної цінності лісу, ця проблема поки ще залишається не вирішеною.

Економічна оцінка водних ресурсів є найбільш складною, що обумовлено їх різноманітною роллю в народному господарстві. Існує значна кількість методик їх оцінок, але основним став підхід, при якому визначається економічна ефективність від додаткової витрати одиниці водного ресурсу. При цьому в якості показника оцінки води передбачається використовувати значення ефекту, що виникає у кінцевого споживача води – тобто у споживача, який отримує найбільший ефект від використання води в порівнянні з усіма іншими її споживачами.

Величина ефекту в сфері водоспоживання визначається або у вигляді приросту прибутку від продукції, яка додатково реалізується, або у вигляді зниження витрат на її виробництво, які відносяться на одиницю води, що додатково витрачається. Передбачається, що об’єктом економічної оцінки є чиста вода. Якщо вода, яка оцінюється має домішки антропогенного або якого-небудь іншого походження в концентраціях, що перевищують встановлені норми, то значення оцінки води знижуються на величину витрат необхідних для доведення чистоти води до встановлених норм. У випадку, коли названі витрати вищі за оцінку чистої води, то забруднена вода отримує негативну оцінку.

При оцінці водних ресурсів використовується наступна формула:

до ; =1до ; = 1 до ; де

– рента, яка отримується від використання одиниці водного ресурсу;

– початок і кінець розрахункового періоду при оцінці водних ресурсів;

– кількість споживачів води в регіоні;

– кількість технологічно можливих варіантів використання води у і-го споживача;

– відповідно кінцеві витрати при використанні одиниці водного ресурсу -м способом у -го споживача, фактична (розрахункова) його собівартість;

– величина ресурсу, яка може використовуватися за - м технологічним варіантом - м споживачем.

Для оцінки рекреаційних ресурсів характерні єдність, нерозривність їх соціальних і економічних аспектів. З обліком названої обставини може застосовуватися наступна формула:

; де

- грошова оцінка рекреаційного ресурсу;

– рекреаційні об’єкти (санаторії, пансіонати, турбази),які згруповані за видами рекреаційної діяльності (санаторно – курортне лікування, туризм і т.д.);

– термін розрахунку;

– економічний ефект від оздоровлення однієї людини в результаті рекреаційного обслуговування;

– вартість однієї путівки;

– кількість змін або заїздів на рекреаційний об’єкт;

- річні експлуатаційні витрати на 1 ліжко – місце в рекреаційному об’єкті;

– загальна кількість місць на об’єктах відповідного виду рекреаційного обслуговування;

- єдино разові витрати на 1 ліжко-місце при спорудженні рекреаційного об’єкту;

- щорічний приріст ліжко-місць на рекреаційних об’єктах.

Від оцінки окремих видів природних ресурсів і природних умов за їх елементами, закономірно перейти до економічної оцінки всього територіального комплексу природних ресурсів регіону.

=max ; де

– економічна оцінка ТКПР регіону;

- відповідно економічна оцінка (рента) мінерально – сировинних, водних, земельних, лісових, рекреаційних та інших ресурсів регіону з обліком фактору часу;

– інтегральні витрати природоохоронного значення.

Економічна оцінка природних ресурсів з обліком екологічних, природоохоронних витрат являє собою багатостадійну ітерацію, виконану на єдиній методологічній основі, що передбачає наскрізний критерій, облік фактору часу, варіантну і динамічну постановку даної проблеми.

Наведена оцінка природно-екологічного потенціалу регіону дозволить вийти на розрахунок ефективності регіональної економіки як єдиного цілого, Вона має кількісно-вартісний вираз (є вартісно структурованою) і дозволить визначити внесок кожного виду ресурсу у відтворення матеріальних благ і послуг.

Маючи оцінку природних ресурсів регіону, можна визначити пріоритети у використанні природного потенціалу регіону. Вони слугують вихідною базою для формування структури господарства регіону та містобудування з урахуванням стану екологічної ситуації і необхідності її поліпшення. Це потребує одночасного програмування природоохоронних заходів, обчислення розмірів витрат на їх здійснення та визначення джерел надходження необхідних коштів

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com