Перечень учебников

Учебники онлайн

11.2. Механізми санації депресивних територій

Санація депресивних територій потребує значних коштів. Фінансові ресурси для санації депресивних територій є переважно коштами бюджету і позабюджетних фондів: зайнятості, соціального захисту, пенсійного та інших. Також до джерел фінансування відносять пільгові кредити населенню, кошти добродійних фондів, частину коштів від ліквідації підприємств-банкрутів, що стали причиною депресії відповідних територій та інші.

До механізмів проведення санації відносяться:

– взаємодія державних, обласних і місцевих органів влади з господарськими суб’єктами;

– соціальний захист населення;

– банкрутство підприємств;

– регулювання міграції;

– вплив на надзвичайні ситуації;

– державна підтримка галузей і територій за рахунок бюджету і різних програм;

– впорядкування відносин власності;

– регулювання земельних відносин;

– формування і використання бюджетів і податків;

– укладання багатосторонніх угод.

Цей перелік свідчить про те, що практично кожна дія з санації депресивних територій має нормативно закріплений механізм реалізації. Проблема полягає в тому, щоб привести їх в систему, яка б підпорядковувалась наступним принципам:

1. цільова орієнтація, тобто визначення кінцевих результатів санації;

2. системний вплив, означає, що механізми повинні проявлятися одночасно в усіх аспектах санації, з них виключаються компоненти, які протидіють один одному або не стикуються;

3. багаторівнева підтримка, - механізми санації повинні бути вмонтованими в політику державних, обласних, місцевих органів влади; необхідно виділяти зони сумісних дій і зони виключної компетенції;

4. концентрація ресурсів, необхідно передбачати акумулювання і можливий перерозподіл різних ресурсів між пріоритетними напрямками санації;

5. випереджувальність дій, передбачення нових депресивних ситуацій;

6. операційність, всі запропоновані заходи мають входити в діючу систему процедур, рішень і таке інше;

7. реальність, краще відмовитись від ефектного наміру, ніж отримати хоча б один невдалий результат, що погіршить ситуацію;

8. контроль над системою, всі дії слід проводити в режимі, який дозволить контролювати їх реалізацію;

9. гласність, сповіщати соціально напружене населення про кожний крок санації.

Концентрація заходів державної підтримки на депресивних територіях дозволить:

– позбавитися від недоліків мало результативного “розмазування” коштів, які виділяються всім регіонам, галузям, підприємствам;

– визначити на основі спеціального аналізу обмежену кількість локальних територій, де насправді відсутні ринкові механізми і умови саморозвитку, що необхідно для самостійного виходу з депресії;

– сконцентрувати всі кошти бюджету і позабюджетні на обмеженій кількості точок депресії;

– посилити адресність і конкретність дії, чітко визначити виконавців і цільове проходження всіх коштів, які призначені для підтримки;

– забезпечити гарантію підтримки, зробити дані території сферами пріоритетного фінансування, а відповідні витрати – захищеними статтями бюджетів всіх рівнів;

– перейти на програмні методи санації таких територій з використанням особливих механізмів її проведення, контролю за виконанням, звітності і т. і.; тим самим випередити наступ соціальних, економічних та інших катастроф.

Характер проблем в різних територіально-адміністративних одиницях буває різним, а це, в свою чергу, обумовлює і різні підходи до їх вирішення. В цьому випадку може використовуватися велика кількість прямих і непрямих заходів державного впливу на їх соціально-економічний розвиток. Серед них важливе місце займають специфічні бюджетні механізми. Умовно вони поділяються на дві групи: 1) нормативно-розрахункові методи і 2) особливі бюджетні режими.

До нормативно-бюджетних методів належать різні види трансфертів, які отримують місцеві бюджети з бюджетів вищого рівня в залежності і на умовах, які закріплені державним бюджетним законодавством і у нормативних актах державних виконавчих органів.

Особливі бюджетні режими включають комплекс податково-бюджетних заходів, які направлені на утворення в депресивних і відсталих районах сприятливого інвестиційного клімату з метою активізації приватного національного і залучення іноземного капіталу (створення СЕЗ).

Найважливішим елементом нормативно-розрахункових методів є міжбюджетні трансферти. Трансферти (гранти) – це надходження фінансових коштів з бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня, крім надходжень, що виражені в формі сумісних (пайових) податків і звичайних кредитів. Безпроцентні кредити з строком погашення більше 10 років або з невстановленим строком погашення розглядаються як трансферти.

В розрахунок величини трансферту може бути закладена уніфікована формула, яка враховує в якості найважливіших параметрів фінансово бюджетних розрахунків податкові потенціали адміністративно - територіальних одиниць. Вони визначаються за фактичними надходженнями податків в базовому році, кількістю населення, що проживає на даній території, мінімально необхідні витрати, що прогнозуються в місцевих бюджетах.

Механізм здійснення фінансової допомоги ґрунтується на обліку різниці між середніми бюджетними доходами на душу населення в регіоні і середніми доходами на душу населення за місцевими бюджетами, що фактично склалися в базовому році.

Доход на душу населення за місцевими бюджетами визначається як сума ПДВ, податку на прибуток підприємств, податку з фізичних осіб, акцизів і інших податків і доходів, що збираються на даній території і надходять в місцевий бюджет, в розрахунку на душу населення.

Фінансова допомога передбачається тим територіально-адміністративним одиницям, в яких цей доход менший за середній по регіону. Такі території отримують статус “потребуючих підтримки”.

Поряд з цим може запроваджуватися статус “регіону, що особливо потребує підтримки”. До таких відносяться територій. В яких після доведення середньо душового доходу за місцевим бюджетом до рівня середньо душового доходу по регіону і надання їм відповідної фінансової допомоги (трансферту), однак не вистачає доходів для відшкодування поточних витрат.

Коротко кажучи, право на додаткову підтримку отримують регіони, в яких сума доходів, перерахована на нормативи в умовах поточного року, виявляється меншою витрат їх бюджетів в базовому році.

В залежності від двох типів регіонів фонд фінансової підтримки також розподіляється на дві частини, кожна з яких призначена для надання трансферту регіонам тільки відповідної категорії (виду).

Розмір фінансової допомоги (трансферт) конкретному регіону, який потребує підтримки ( ), визначається як добуток різниці між середнім доходом на душу населення за бюджетами всіх регіонів країни ( ) і аналогічним показником даного регіону ( ) на кількість населення в регіоні ( ). Загальна формула для розрахунку трансферту має наступний вигляд:

;

0,95 – це коефіцієнт, який показує, що середній показник бюджетного доходу по країні приймається в розрахунку дещо нижче за 100%. Це робиться для того, щоб не завищувати необхідність в витратах регіонів, які мають можливість при розширенні їх прав з оподаткування застосовувати податкові ставки вищі середніх, що були враховані при визначені доходу на душу населення по всім регіонам, а також запроваджувати свої податки. Таким чином, регіони наче стимулюються в збільшенні власних доходів.

k– це коефіцієнт збільшуваних витрат. Він дещо збільшує попередньо розрахований середній бюджетний доход на душу населення всіх регіонів ( з огляду на те, що дотаційні регіони не зможуть швидко забезпечити достатнє зростання своїх доходів або різко зменшити бюджетні витрати). Цей коефіцієнт (к) слід щорічно зменшувати до повного його усунення, про що регіони повинні повідомлятися завчасно і приймати заходи про збільшення доходів і раціональне витрачання власних коштів.

,якщо к то він розглядається як збільшуваний, якщо k ,то зменшуваний (за розрахунками Мінфіну Росії).

Величина (k) визначається як відношення середніх витрат на душу населення за регіональними бюджетами, що входять в один економічний район, до бюджетного доходу на душу населення всіх регіонів країни.

З’ясувавши потребу всіх регіонів в трансфертах, сумуємо їх і отримуємо розмір тієї частини фонду, яка спеціально призначена для розподілу між регіонами, що потребують підтримки.

Алгоритм розрахунку розмірів державної бюджетної допомоги територіям. Що особливо потребують підтримки, дещо відрізняється від попередньої схеми. Величина трансферту такому регіону ( ) визначається як різниця між обсягом бюджетних витрат регіону за мінусом інвестицій ( ) і сумарної величини його бюджетних доходів ( ) з обліком трансферту ( ), що був наданий цьому регіону, як потребуючому фінансової підтримки, якщо така підтримка передбачалася. Формула має вигляд:

.

Сума всіх розрахованих таким чином трансфертів дає величину тієї частини фонду фінансової підтримки, яка призначена для надання допомоги регіонам, що особливо її потребують. Отримані абсолютні суми трансфертів є основою для визначення частки відповідних регіонів в фонді фінансової підтримки. Відповідно до регіональних нормативів Мінфін передбачає регулярне (щомісячно) розподіляти кошти, що фактично надходять в фонд підтримки регіонів. (Досвід Росії).

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com