Перечень учебников

Учебники онлайн

БРАЗИЛІЯ

Федеративна Республіка Бразилія Столиця Б р а - зиліа, Площа — 8 511 965 кв. км,

Державний устрій — федеративна республіка

- Адміністративний поділ — федерація, що складається з of 26 штатів (estados) та 1 федерального округу (distrito federal), всього 27 «федеративних одиниць», розбитих на 5 регіонів для статистичних цілій.

Населення — 188 078 227. Серед населення Бразилії домінуюче положення займають нащадки португальських іммігрантів, від перших колоністів (починаючи з 16-го століття) до іммігрантів останнього часу (19-і і 20-і століття). Перші португальські поселення в Бразилії з’явилися після 1532 року, коли було засноване місто Сан-Вінсенте та почався активний процес колонізації. До проголошення незалежності в 1822 році португальці були єдиним європейським народом, представники якого активно селилися в Бразилії, тому бразильська культура у значній мірі заснована на культурі Португалії. Інші країни Європи мали незначну присутність протягом колоніального періоду. Голландці та французи пробували колонізувати Бразилію протягом 17-го століття, але їх контроль над частиною Бразилії тривав тільки кілька десятиліть.

Індіанське населення Бразилії (3-5 мільйонів на час відкриття її європейцями) було у великій мірі винищене або асимільоване в португальське населення. З початку колонізації шлюби між португальцями та індіанцями були звичайними. Зараз у Бразилії проживає біля 700 000 індіанців, що складає менш ніж 1 % населення країни, але їх доля значно більша у Північному регіоні.

Бразилія має значну долю чорного населення, що походить з африканських рабів. Їх завозили до країни з 16-го до 19-го століття. Більш ніж 3 мільйони африканців були завезені до Бразилії протягом існування рабства. Работоргівля була скасована тільки в 1850 році. Раби переважно завозилися з Анголи, Нігерії, Беніну, Того, Гани, Берега слонової кості та Сан-Томе і Прінсіпі. Африканське населення Бразилії у значній мірі змішалося з португальським, приводячи до змішаного сучасного населення.

Починаючи з 19 століття, бразильський уряд стимулював європейську імміграцію, щоб замінити людський ресурс колишніх рабів. Перші непортугальські іммігранти, які оселилися в Бразилії в 1824 році, були німцями. З 1869 року прибувають перші польські іммігранти. Проте значна європейська імміграція до Бразилії почалася тільки після 1875 року, коли значно зросла імміграція з Італії, Португалії і Іспанії.

Згідно сайту Memorial do Imigrante, між 1870 і 1953 роками Бразилія привернула приблизно 5,5 мільйонів іммігрантів — приблизно 1,55 млн. італійців, 1,47 млн. португальців, 650 тис. іспанців, 210 тис. німців, 190 тис. японців, 120 тис. поляків і 650 тис. іммігрантів інших національностей. Ці цифри можуть бути значно недооціненими, тому що жінки та діти часто не рахувалися, багато іммігрантів селилися нелегально, замінюючи прізвища, щоб приховати своє походження, а бразильська система обліку була досить недосконалою. Бразилія стала домом найбільшої італійської діаспори за межами Італії, маючи 25 млн. бразильців італійського походження. Бразилія також є домом найбільшого ліванського співтовариства в світі, близько 8 мільйонів.

Починаючи з початку 20-го століття, Бразилія отримала значну кількість азіатських іммігрантів: корейців, китайців, тайванців і японців. Японці — найбільша азіатська меншина в Бразилії, а бразильці японського походження складають найбільше японське населення за межами Японії (1,5 млн.).

Населення Бразилії сконцентроване уздовж узбережжя. Населення південних штатів має переважно європейське походження, але більшість мешканців Півночі — індіанці, а більшість мешканців Північного сходу — суміш африканців та європейців.

Згідно конституції Бразилії 1988 року, расизм є тяжким злочином, цей закон сприймається у Бразилії дуже серйозно.

Понад 90 млн. людей в Бразилії мають коріння в масових хвилях європейської імміграції. Найбільші етнічні групи — іберійці, італійці і німці. Менші групи включають слов'ян (здебільшого чехів, поляків, українців і росіян). Серед найменших етнічних груп — литовці, вірмени, фіни, французи, греки, угорці, румуни, британці, ірландці та євреї. Крім європейців, бразильське населення включає 79 млн. африканців та мулатів, 13 млн. арабів, 1,6 млн. азіатів та 700 тис. американських індіанців. - Офіційна мова — португальська

- ВВП (ВНП) номінальний — 1665 млрд. дол. США, ВВП (ПКС) — 1990 млрд. дол. США, ВВП на душу населення — 10100 дол. США. - ВВП по секторах економіки (%) — с/г — 6%, промисловість — 28%, послуги — 66%.

- Експорт — 200 млрд. дол. США, Партнери — США, Китай, Аргентина, ЕС.

- Імпорт — 176 млрд. дол. США, Партнери — США, Китай, Аргентина, Німеччина, Нігерія.

- Зовнішній борг — 236,6 млрд. дол. США.

- Валюта — реалії (BRL), курс до доллару США — 1,86.

- Експорт товарів з України до країни — 468995,6 тис. дол. США - Імпорт товарів з країни до України — 562264,5 тис. дол. США - Експорт послуг з України до країни — 3745,9 тис. дол. США - Імпорт послуг з країни доУкраїни — 2440,1 тис. дол. США - Індекс конкурентоздатності країни — 3.99 - Індекс людського розвитку країни — 0.807

- Економіка. Завдяки високому рівню розвитку сільського господарства, добувної та виробничої промисловості і сектору послуг, також як і великій кількості працездатного населення, за рівнем ВВП (ППС) Бразилія значно перевищує будь-яку іншу країну Латинської Америки, будучи основною економікою у Меркосур. Зараз країна розширює свою присутність на світових ринках. Головні експортні вироби включають авіаційну техніку, каву, транспортні засоби, сою, залізну руду, помаранчевий сік, сталь, тканини, взуття, електроапаратуру та цукор.

Згідно Міжнародного валютного фонду і Світового банку, Бразилія має дев'яту за розміром економіку в світі (по паритету купівельної спроможності). Економіка Бразилії дуже різноманітна із значними варіаціями між регіонами. Найбільш розвинена промисловість сконцентрована на Півдні і на Південному сході. Північний схід — найбід- ніший регіон Бразилії, але зараз він починає залучати нові інвестиції.

Бразилія має найрозвиненіший промисловий сектор в Латинській Америці, який складає третину її ВВП. Бразилія виробляє дуже різноманітну продукцію, від автомобілів, сталі та нафтопродуктів до комп'ютерів, літаків і споживчих товарів. Після підвищення економічної стабільності, забезпеченою Plano Real, бразильські і багатонаціональні бізнес-структури активно інвестують в нове обладнання і технології, велика частка яких закупається у північно-американських підприємств. Бразилія також має розвинений і різноманітний сектор послуг. Протягом початку 1990-х банківський сектор досяг 16 % ВВП. Хоча бразильська банківська система зараз активно реформується, вона забезпечує місцеві підприємства широким рядом послуг і привертає численних нових учасників, зокрема фінансові фірми із

США. Фондові біржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро зараз піддаються значній консолідації.

Бразильські міста значно відрізняються одне від одного за легкістю ведення бізнесу (згідно повідомлень Світового Банку: Ведення бізнесу в Бразилії). В Бразилії досить легко реєструвати майно та підприємства, але загалом, незважаючи на ідентичні правила по всій Бразилії, передача майна займає багато часу. Хоча бразильська економіка досить розвинута, поширені проблеми Після десятиліть значної інфляції і кількох спроб взяти її під контроль, в липні 1994, під час президентства Ітамара Франку, уряд Бразилії розпочав програму економічної стабілізації, План-реал, названий на честь введеної нової валюти, реалу. Темпи інфляції, які досягли рівня приблизно 5000 % на рік в 1993 році, швидко впали, досягши рівня в 2,5 % в 1998 році. Ухвалення Закону про фінансову відповідальність у 2000 році поліпшило фінансову дисципліну місцевих і федеральних адміністрацій, частково за рахунок інвестицій в інфраструктуру і удосконалення соціальних послуг.

Протягом президенства Фернанду Енріке Кардозу (1995—2002) уряд доклав значних зусиль для перероблення переважно державної економіки на переважно ринкову. Конгрес схвалив кілька законів, що в більшій мірі відкрили економіку для участі приватного сектора і збільшили її привабливість для іноземних інвесторів. В кінці 2003 програма приватизації, яка включала продаж сталеливарних та енергетичних підприємств і компаній телезв'язку, дала прибуток на більш ніж 90 млрд. дол. США.

У січні 1999 бразильський Центральний банк оголосив, що реал більше не буде прив'язаний до долару США, що призвело до деякої девальвації бразильської валюти. Ріст економіки склав 4,4 % в 2000 році та 1,3 % в 2001. У 2002 році чутки, що кандидат у президенти Луїз Інасіу Лула да Сілва, у випадкові перемоги, проголосить дефолт щодо державного боргу, призвели до уповільнення зросту економіки. Проте, будучи обраним, Лула продовжив економічну політику свого попередника. Він здійснював суворий підхід до економіки, зумів стримати інфляцію, знаходячи гроші не тільки для виплат за бразильськими борговими зобов'язаннями, а навіть і для дострокової сплати боргу перед МВФ. В результаті у рік обрання Лули (2003) ВВП зріс на 0,5 %, але вже в 2004 — на 5,2 %, та в 2005 — на 2,3 %, хоча слід врахувати, що цьому допоміг також зріст світової економіки у цей період.

Економіка все ще має серйозні проблеми, тож реформи поки необхідні. Серед проблем можна назвати недостатню інфраструктуру, значну концентрацію прибутку, недостатню якість суспільних послуг, корупцію, соціальні конфлікти і урядову бюрократію. Ці проблеми досить складні у Бразилії порівнянно з іншими країнами.

Внутрішній державний борг досяг рекордного значення на фоні зростаючих державних витрат. Податки вже представляють значну частину національного дохіду і є серйозним тягарем для всіх соціальних класів, зменшуючи можливості для інвестицій. Крім того, ведення бізнесу важке через високі ціни на ліцензування та бюрократичний процес регістрації підприємств.

Поточний зріст економіки є нижчим за більшість латиноамериканських країн, Китай та Індію. Бразилія опустилася на 11 позицій у Індексі конкурентоспроможності Світового економічного форуму з 2003 до 2005 роки.

- Контакти: 01010, Київ, вул. Суворова, 14/12, 2-й ^таж, Тел.: 29063-01, Факс: 290-95-68 - Адреси представництв України: SHIS, QL-06, Conjunto-02, Casa- 17, CEP 71620-025, Brasilia, DF, Brasil, Тел.: +10-55 (61) 365-14-57, Факс: +10-55 (61) 365-38-98, E-mail: brucremb@zaz.com.br

ВЕНЕСУЕЛА

Боліварська Республіка Венесуела, Столиця — Каракас, Площа — 912100 кв. км Державний устрій — федеративна республіка

- Експорт — 103,5 млрд. дол. США, Партнери — США, Китай.

- Імпорт — 53,44 млрд. дол. США, Партнери — США, Бразилія, Колумбія, Китай, Мексика, Панама.

- Зовнішній борг — 47,99 млрд. дол. США.

- Валюта — болівари (VEB), курс до доллару США — 2,15.

- Експорт товарів з України до країни — 28341,5 тис. дол. США - Імпорт товарів з країни до України — 167,8 тис. дол. США - Експорт послуг з України до країни — 153,4 тис. дол. США - Імпорт послуг з країни доУкраїни — 104,3 тис. дол. США - Індекс конкурентоздатності країни — 3.63 - Індекс людського розвитку країни — 0.826

- Економіка. Венесуела — аграрно-промислова країна з розвинутою нафтодобувною промисловістю. Основні галузі промисловості: нафтова, залізорудна, конструкційних матеріалів, харчова, текстильна, сталеливарна, алюмінієва, моторобудівна. Осн. тр-т: автомобільний (протяжність автомобільних доріг бл. 100 тис. км.), морський, планується розвиток залізн. тр-ту. Майже 90% всіх перевезень пасажирів і вантажу здійснюються автомобільним транспортом. Єдина в країні залізниця протяжністю 336 км з'єднує Баркісімето і Пуерто-Кабельо. Однак уряд планує довести протяжність залізниць до 1200 км, спорудивши лінії між Пуерто- Кабельо і Каракасом. Гол. порти: Ла-Саліна, Пуерто-Кабельо, Ма- ракайбо, Амуай, Пунта-Кардон. Повітряні перевезення здійснюють 6 внутрішніх авіаліній, провідне місце серед яких займають компанії «Авенса» і «Аеропосталь».

Прямі закордонні інвестиції — дол. США 1,1 млрд. Імпорт (машини і транспортне обладнання, запчастини, хімічні продукти і продовольство) — дол. США 19,3 млрд (г.ч.США — 53,4%; Сауд. Аравія — 7,0%; Японія — 5,3%; Колумбія — 5,3%; Італія — 5,1%). Експорт (г.ч. нафта і нафтопродукти — бл. 90%, а також алюміній і залізняк)- дол. США 25 млрд (г.ч. США — 56,7%; Колумбія — 5,7%; Бразилія — 4,5%; Німеччина — 1,6%; Японія — 1,4%).

Венесуела повністю забезпечує себе нафтою і природним газом; вона має також в своєму розпорядженні великі запаси кам’яного вугілля і гідроенергетичні ресурси. У 1990-х рр. потреби Венесуели в енергії на 91% задовольнялися за рахунок нафти і природного газу і

на 8% — за рахунок ГЕС. Сумарна потужність електростанцій становила майже 18,8 млн кВт, з яких 43% припадає на ТЕС і 57% — на ГЕС. Адреси дипломатичних представництв України:

Посольство Республіки Венесу^ла в Польші і Україні Адрес: 02-516, м. Варшава, вул. Рейтана, 15,10 Телефон: 48 (22) 646-18-46, 6464-87-60 Факс: 48 (22) 6464-87-61 E-mail: embavenez.pl@qnet.pl

Посольство України в Республіці Венесуєла Адрес: SHIS, QJ- 06, Conjunto-04, Casa-02, LAGO SUL, CEP 71615-040 Brasilia-DF, BRASIL

Телефон: (8 10 5561) 3365 1457, (8 10 5561) 3365 3889

Факс: (8 10 55 61) 3365 2127

E-mail: emb_br@mfa.gov.ua, brucremb@zaz.com.br

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com