Перечень учебников

Учебники онлайн

МАРШАЛОВІ ОСТРОВИ

Маршаллові Острови — тихоокеанська держава в Мікронезії. Республіка Маршалові Острови розташована на 29 атолах і 5 островах архіпелагу Маршалові острови, котрий складається з ланцюгів Ралік і Ратак. Загальна площа суші — 181,3 км2; території, зайнятої лагунами, —

11 673 км2. Населення Маршалових Островів — 63 174 чол. (2008, оцінка). Столиця — Маджуро.

Державний устрій Президент Маршаллові Острови — самоврядне державне утворення у вільній асоціації із США. Конституція, прийнята 1 травня 1979 року, встановлює республіканську форму правління, що поєднує в собі риси британської й американської політичних систем.

Після отримання незалежності у 1983 році в країні був проведений референдум, результатом якого став курс на продовження тісних зв'язків зі США. У листопаді 1986 року було підписано Договір про вільну асоціацію, який діяв протягом 15 років. Згідно з ним, Республіка Маршаллові Острови могла проводити самостійну зовнішню політику, у той час, як фінанси країни були підпорядковані США. Штати також зберегли за собою ексклюзивне право на розташування на атолі Кваджалейн власних збройних сил. Також гарантувалося дотримання американської програми ядерних випробувань. В обмін на ці поступки США взяли на себе оборону Островів, гарантувався доступ Маршаллових Островів до федеральних програм США, мар- шальцям надавалося право жити і працювати на території Штатів. При цьому США виділяли Островам значні кошти: у 1987 році — дол. США48 млн, у 2001-2002 роках — дол. США34,7 млн. Таким чином, з 1987 по 2002 роки державний бюджет Маршаллових Островів на 70% складався із засобів отриманих від США. Дія договору минула у 2002 році. Новий Договір про вільну асоціацію терміном на 20 років було підписано 6 грудня 2003 року. Згідно з ним, США зобов'язалися продовжити фінансування економіки Маршаллових Островів (суми були заздалегідь зазначені у договорі)

- Адміністративний поділ, зовнішні території У роки існування Підопічної території Тихоокеанські острови Маршаллові Острови становили один округ.

На даний час Маршаллові Острови розділені на 33 муніципалітети: Аілінгінае, Аілінглаплап, Аїлук, Арно, Аур, Бікар, Бікіні, Бокак, Вото, Джабат, Джалуїт, Джемо, Кілі, Кваджалейн, Лае, Ліб, Лікіеп, Маджуро, Меджіт, Милі, Наморік, Наму, Ронгелап, Ронгерік, Така, Уджае, Уджеланг, Утірік, Ебон, Еніветок, Ерікуб. Чотири окружні центри — Маджуро, Ебеє, Джалуіт та Вотье — мають органи місцевого самоврядування з виборною радою, мером, призначеними чиновниками та місцевою поліцією

- Населення — кількість, густота населення, структура (вікова, національна/релігія, мігранти), Перший офіційний перепис населення Маршаллових Островів відбулася у 1920 році. Тоді на островах проживало 9 800 людей. Аж до 1958 року темпи росту населення були вповільненими, але з 1958 по 1967 року щорічний приріст населення досяг 3,4%, а згодом і 4%. Однак, вже у 19881989 роках ця цифра впала до 1,5%, незважаючи на те, що рівень народжуваності у цей час залишався дуже високим. Тенденція зниження приросту населення була викликана збільшенням міграції населення в іноземні держави, насамперед, у США. Згідно з переписом 1999 року, чисельність населення Маршаллових Островів також зросла на 1,5%, згідно з оцінкою 2008 року — на 2,1%. На тлі росту населення міст Маджуро й Ебеє на віддалених островах країни, Джабат, Джалуіт, Меджіт, Наморік та Уджае, навпаки, спостерігається зменшення чисельності населення, а на островах Аілук, Лае, Малоелап і Утірік ріст населення у 1999 році склав менш 1%.

Загальною тенденцією останніх років став відтік населення з віддалених островів Республіки в єдині міста країни, Маджуро на атолі Маджуро та Ебеє на атолі Кваджалейн. Наприклад, у 1930 році в Маджуро проживало усього лише 753 чол., а вже у 1999 році — 23 676 чол. (ріст у 31,4 рази); в Ебеє у 1930 році — 19 чол., в 1999 році — 9345 чол. (ріст у 491,8 рази). Це створює збільшене навантаження на ресурси й землі обох островів, приводить до берегової ерозії, негативно позначається на місцевій екосистемі, і сприяє знищенню місцевої флори і фауни. У випадку ж значного підвищення рівня Світового океану або зміни глобального клімату концентрація населення в окремих островах може привести до серйозних соціальних і економічних наслідків. Згідно з оцінкою міністерства планування й статистики Маршалло- вих Островів, до 2010 року чисельність населення країни може досягти 95 000 чоловік.

Згідно з переписом 1999 року доля чоловіків становила 51,2%, а жінок — 48,8%. Частка міського населення станом на 1999 рік — 68%, сільського — 32 %.

Частка дітей до 14 років у 1999 році становила 42,9%, дорослого населення від 15 до 50 років — 49,4%, старше 50 років — 7,7 %. Середня тривалість життя чоловіків у 1999 році — 65,7 року, жінок — 69,4 роки.

Етнічний склад. Абсолютну більшість населення Маршаллових Островів становлять маршальці. Це — мікронезійський народ, який поділяється на дві етнографічні групи: райлік і рахтак (у географії використовується трохи інша вимова — ралік і ратак: так називають два острівні ланцюги країни).

Частка іноземців, які проживають у країні, становить усього 2,3% — це найнижчий після Північних Маріанських островів показник серед тихоокеанських держав. Найбільшою немаршальскою етнічною групою є народ косрае з острова Кусаіе у складі Каролінських островів. На Маршаллових Островах також проживає невелика група американців і філіпінців.

Пануючою релігією на Маршаллових Островах є християнство, розповсюджене на архіпелазі місіонерами в XIX столітті. Першими з них були конгрегаціоналісти з Бостона, які висадилися на атолі Ебон у 1857 році. Перші католицькі місіонери з'явилися на Маршаллових островах у 1899 році, згодом побудувавши на атолі Джалуіт церкву.

У 2008 році частка протестантів становила 54,8%, послідовників Асамблеї Божої — 25,8%, католиків — 8,4%, мормонів — 2,1%.

- Мови. Окрім англійської, офіційною мовою Маршаллових Островів є маршалезька мова, котра відноситься до мікронезійських мов. Загальна чисельність її носіїв у 1979 році становила близько 43 900 чоловік.

У мові використовується латинський алфавіт, доповнений діакритичними знаками. Він складається з 22 приголосних (плюс один задньопіднебінний звук, що не відображається в написанні) і чотирьох голосних звуків, кожен з яких має по кілька алофонів. Орфографія маршалезької мови вкрай нестабільна. Існує кілька прийнятих варіантів орфографії, однак написання в кожному з них непослідовне.

- ВВП (ВНП) номінальний — 161.7 млн. дол. США, ВВП (ПКС) —

133,500 млн. дол. США, ВВП на душу населення — 2,500 дол. США. - ВВП по секторах економіки (%) — с/г — 31.7 %, промисловість —

14.9 %, послуги — 53.4 %.

- Експорт — 19,400 млн. дол. США, Партнери —

- Імпорт — 79,400 млн. дол. США, Партнери —

- Зовнішній борг — 87 млн. дол. США.

- Валюта — долар США, курс до доллару США — 1 - Експорт товарів з України до країни — 1214,2 тис. дол. США - Імпорт товарів з країни до України — 8,2 тис. дол. США - Експорт послуг з України до країни — 12307,9 тис. дол. США

- Імпорт послуг з країни до України — 378,0 тис. дол. США - Економіка. Характеристики, що визначають економічну ситуацію на Маршаллових островах, нічим не відрізняються від характеристик інших країн Океанії: величезна виняткова економічна зона, обмежені природні багатства, віддаленість від основних світових ринків збуту, дефіцит висококваліфікованих фахівців. Економіка Маршаллових Островів також переживає такі серйозні труднощі, як дефіцит державного бюджету, платіжного балансу і низький рівень внутрішніх заощаджень. Країна сильно залежить від коштів, котрі їй виділяють Азіатський банк розвитку, США та інші країни світу. Тому розмір державного бюджету Маршаллових Островів багато в чому визначається розміром іноземної фінансової допомоги. Тим не менше, в останні роки в країні досягнута відносна економічна стабільність, хоча і збереглися слабкі сторони місцевої економіки та негативний вплив зовнішніх та інших факторів, які можуть звести нанівець досягнуті економічні успіхи. Найбільш стабільними компонентами ділової активності на Маршаллових Островах є державний сектор та фінансові й економічні доходи від дослідницького полігону Рейгана (США) на атолі Кваджалейн, який також є великим роботодавцем (на ньому працює від 1200 до 1300 маршалльців). Останніми роками також відбуваються покращення у приватному секторі, однак, він не має достатнього росту, щоб вирішити проблему зростаючого безробіття в країні. Державний і приватні сектори залишаються особливо чутливими до коливань на зовнішньому ринку: наприклад, після терористичного акту 11 вересня 2001 року у США та епідемії пташиного грипу в Азії 2001-2004 років на островах стався різкий спад кількості туристів. Негативно позначається на економіці і зростання цін на паливо, яке повністю ввозиться в країну.

Згідно з даними уряду Маршаллових Островів, у 2007 році ВВП країни становив близько 149 млн. доларів США, а ВВП на душу населення — 2 851 доларів США. Національний економічний ріст Островів дуже нерівномірний. У 2007 році зростання ВВП склало 2%, в 2004 році — 5,6%, у той час, як з 1996 по 1999 роки він був негативним (у 1996 році —10,3%, в 1999 році —2,9% ).

Головними секторами економіки Маршаллових Островів є сфера послуг та сільське господарство. Туризм — одна з галузей економіки країни, які динамічно розвиваються.

Згідно з оцінкою 2005 року, рівень інфляції в країні становив 3%.

Завдяки низьким податкам держава є популярною офшорною зоною. Основними статтями експорту Маршаллових Островів є сільськогосподарська продукція (копра, кокосова олія, риба). Країна залежить від імпорту продовольства, промислових товарів, машин та палива. Імпорт у багато разів перевищує експорт. У 2000 році обсяг експорту склав 9,1 млн. доларів, а імпорту — 54,7 млн. доларів.

Основними партнерами по імпорту у 2003 році були материкова частина США (54,1%), Австралія (13,4%), Гуам (11,3%), Японія (4,9%), Нова Зеландія (3,4%) , Гонконг (3,3%), Тайвань (2,9%). Основні партнери по експорту — США, Японія, Австралія, Китай

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com