Перечень учебников

Учебники онлайн

30. Свiтова економiчна криза

1929 - 1933 рр. та'її особливостi
в США, Нiмеччинi, Англiї, Францiї
У циклiчному розвитку економiки капiталiстичних країн найбiльшою була економiчна криза 1929 - 1933 рр. («велика депресiя»). Вона порушила всi мiжнароднi зв'язки, призвiвши до масового скорочення промислового виробництва, iнших галузей економiки майже всiх держав свiту. Почалася вона в США восени 1929 року i поширилася на країни Центральної та Латинської Америки, Захiдної Європи, iншi країни Азiї та Африки. Першою ознакою економiчної кризи прийнято вважати рiзке падiння цiн на акцiї Нью-Йоркської бiржi 24 жовтня 1929 року. Якщо до 1 жовтня їх вартiсть становила майже 90 млрд. дол., то в березнi 1933 р. - лише 19 млрд. дол., знизившись у п'ять разiв. Криза охопила насамперед важку iндустрiю. Випуск автомобiлiв, виплавлення чавуну i сталi скоротилося на 80 %. Усе промислове виробництво, нацiональний дохiд, роздрiбна торгiвля знизилися удвiчi, iмпорт i експорт - на 75 %. За роки «великої депресiї» збанкрутувало 130 тис. фiрм, 19 залiзничних компанiй, 5700 банкiв. Унаслiдок цього мiльйони громадян, втративши своє майно, робочi мiсця, залишилися без збережень, стали безробiтними, жебраками. Таких у 1933 роцi налiчувалося понад 17 млн. Промисловiсть США була вiдкинута назад на 17 рокiв до рiвня 1911-го.
Що стосується зовнiшнього боку депресiї, то вона виявилася в перевиробництвi товарiв. Щоб стримати падiння цiн, скоротити запаси товарiв по всiй країнi, було вжито заходiв щодо їх фiзичного знищення. Спалювали пшеницю, каву, бавовну, молоко виливали в рiчки.
Сiльське господарство США в 1929 — 1933 рр. зазнало тяжких втрат. Близько 1 млн. фермерiв збанкрутували. Цiни на пшеницю, кукурудзу, бавовну знизилися бiльше нiж у три рази.
Економiчна криза США поглиблювалася i непевними дiями уряду. Президент Т. Гувер та його адмiнiстрацiя, керуючись старими догмами, вперто вiдмовлялися вiд будь-якого втручання в справи економiки, приватного бiзнесу. Натомiсть у країнi було введено «сухий» закон, який нiбито мав пiдвищити купiвельну спроможнiсть американцiв, а отже, пом'якшити дiю «великої депресiї». Цей захiд мав протилежний наслiдок - у США випивали за рiк удвiчi бiльше спиртних напоїв, нiж до прийняття «сухого» закону. Невмiлi дiї адмiнiстрацiї Гувера спровокували соцiальний вибух - масовi страйки, «голоднi» походи безробiтних на Вашингтон.
Соцiальне та економiчне становище країни стало критичним. Правлячi кола США нарештi зрозумiли, що потрiбна термiнова антикризова програма. її здiйснив новообраний у 1932 роцi президент Ф. Рузвельт. За його президентства вперше в iсторiї США було прийнято широкомасштабнi акцiї державного контролю над економiкою країни, зокрема, закон про вiдновлення нацiональної промисловостi та закон про регулювання сiльського господарства. Усi галузi промисловостi було подiлено на 17 груп. Вони прийняли «кодекс чесної конкуренцiї», згiдно з яким партнери встановлювали розмiр виробництва, дiлили мiж собою ринки збуту, визначали рiвень заробiтної плати робiтникам та службовцям. У сферi сiльського господарства «новий курс» був спрямований на припинення процесу розорення дрiбних фермерiв. Планувалося пiдняти цiни на сiльськогосподарську продукцiю, скоротивши виробництво та площi посiвiв. За тимчасовi збитки фермери США отримали вiд держави вiдповiдну компенсацiю.
Адмiнiстрацiя Рузвельта вирiшила важливу соцiальну проблему. Поступово 17 млн. безробiтних отримали роботу: на будiвництвi автострад, мостiв, хмародерiв та iнших державних споруд. Було введено мiнiмальну заробiтну плату, безробiтним почали видавати регулярну фiнансову допомогу. Все це й допомогло США вже в 1934 роцi подолати наслiдки «великої депресiї».
У Великобританiї економiчна криза почалася наприкiнцi 1929 року. Вперше з'явилися труднощi в отриманнi кредитiв, дедалi важче проходив процес реалiзацiї товарiв промислової та сiльськогосподарської продукцiї. Як наслiдок - на ринках нагромаджувалися непроданi товари, цiни на якi рiзко знизилися. 1932 року промисловiсть виробляла на 25 % товарiв менше, нiж у 1929-му, виплавка чавуну скоротилася на 53 %, цiни на сiльськогосподарську продукцiю знизилися на 34 %. Занепад господарського життя Великобританiї тривав до 1933 року.
Англiйський уряд вчасно вжив заходiв, спрямованих на лiквiдацiю наслiдкiв економiчної кризи. Вiн усiляко пiдтримував процес концентрацiї виробництва, встановлення галузевих цiн на товари.
Проводячи оздоровлення економiки, уряд вiдмовився вiд неконтрольованої полiтики заохочення iноземних iнвестицiй. У вереснi 1931 року лiквiдував золотий стандарт фунта стерлiнгiв. Курс девуальованої нацiональної валюти знизився на 1/3 щодо iнших iноземних валют. Цей захiд автоматично пiдвищив конкурентоспроможнiсть англiйських товарiв як на свiтових, так i на мiсцевих ринках. Пiдвищилося мито на ввезення iноземних товарiв на 10,3 i 100 %.
Британська колонiальна iмперiя в роки кризи надала метрополiї неоцiненну допомогу. Однак за цю послугу вона змушена була визнати самостiйнiсть домiнiонiв у зовнiшнiй i внутрiшнiй полiтицi. На початку 30-х рокiв колонiальну систему офiцiйно почали iменувати Британською спiвдружнiстю нацiй. У 1933 - на початку 1934 рр. з економiчною кризою у Великобританiї було покiнчено. Рiвень її промислового виробництва досяг довоєнного.
1929 року Францiя уникла руйнiвної дiї свiтової економiчної кризи. Однак наступного, 1930 року країна вiдчула на собi симптоми «великої депресiї». Безробiття не було таким масовим, як у США, Великобританiї чи Нiмеччинi, не перевищувало 1 млн. чол. У багатьох галузях криза затягнулася до 1936 року. Випуск промислової продукцiї знизився на i/З, сiльськогосподарської -удвiчi, збанкрутувало понад 10 тис. пiдприємств, 100 тис. торговельних фiрм, чимало великих компанiй. Рiвень життя народу знизився втричi.
З великими труднощами уряд Францiї лiквiдував наслiдки затяжної депресiї. Йому довелося встановити контроль над французькими банками, нацiоналiзувати низку галузей промисловостi, у тему числi вiйськову. Було встановлено 40-годинний робочий тиждень, двотижневi щорiчнi вiдпустки. Велике значення для виходу Францiї з економiчної кризи мали колонiї, де вона могла збувати в обмiн на дешеву сировину та сiльгосппродукцiю свої нереалiзованi промисловi товари. Хоча державна адмiнiстрацiя доклала чимало зусиль для подолання економiчних труднощiв, проте їй не вдалося пiдняти промисловiсть до рiвня 1929 року.
Для Нiмеччини, як i США, економiчна криза 1929 - 1933 рр. була катастрофiчною. Уже 1932 р. виробництво скоротилося на 50 %. Банкрутами стало понад ЗО тис. дрiбних виробникiв. Половина невеликих пiдприємств не працювала. Лише на 25 % були завантаженi автомобiльна, машинобудiвна, на 20 % - будiвельна, металургiйна галузi. Одночасно криза руйнувала сiльське господарство. Розорилися малi та великi ферми, їхнi доходи не досягали й ЗО % вiд рiвня 1929 року. У 1928 - 1932 рр. було продано з торгiв 560 тис. га селянської землi. У країнi налiчувалося близько 8 млн. безробiтних. Назрiвав соцiальний вибух. План Доуеса в цих умовах виявився неефективним. Стурбованi полiтичним та економiчним становищем Нiмеччини, уряди США, Великобританiї, Францiї та iнших країн вирiшили надати їй допомогу. Пiд керiвництвом американського банкiра Юнга був розроблений новий репарацiйний план для Нiмеччини. План дав змогу достроково припинити окупацiю рейнського регiону в 1930 р. Розмiр щорiчних репарацiйних платежiв з Нiмеччини зменшувався порiвняно з планом Доуеса на 20 % i встановлювався на найближчi 37 рокiв у сумi 2 млрд. марок. Наприкiнцi 1933 - початку 1934 рокiв почалася помiтна стабiлiзацiя економiки Нiмеччини.
Японiя в серединi 1929 року опинилася в епiцентрi свiтової економiчної кризи. Найрозвиненiша галузь господарства -торгiвля - зазнала найтяжчого удару. Експорт товарiв скоротився бiльше нiж удвiчi. На 50 % знизилося виробництво сiльгосппродукцiї, на 32 % - промислової продукцiї. У тяжкому становищi опинилися суднобудiвна, текстильна, металургiйна, машинобудiвна галузi. Виробництво шовкових тканин зменшилося в чотири рази. У роки економiчної кризи налiчувалося до 10 млн. безробiтних. У серединi 30-х рокiв у Японiї виплавляли сталi менше, нiж у Бельгiї, чавуну дещо бiльше, як у Люксембурзi.
Японський уряд вирiшив виходити з кризи шляхом мiлiтаризацiї країни та воєнної агресiї. Уже 1931 року японська армiя захопила пiвнiчно-схiдну частину Китаю, утворивши там марiонеткову Маньчжурську державу. На сходi Євразiйського континенту спалахнула пожежа великої вiйни.
Нiмеччина, як i Японiя, виходила з економiчної кризи шляхом мiлiтаризацiї економiки. 30 сiчня 1933 року уряд Нiмеччини очолив А. Гiтлер. Лозунг «гармати замiсть масла» став нарiжним каменем внутрiшньої полiтики Нiмеччини. Нiмецька держава не шкодувала щедрих асигнувань тим галузям, що випускали вiйськову технiку, а також металургiйнiй, гiрничовидобувнiй, кам'яновугiльнiй. Охоче приймала iноземну фiнансову допомогу. Так, 1940 року її борги iноземним кредиторам становили 15 млрд. марок. Пiдготовляючи сумнозвiсний «дрангнахостен», завоювання свiту, Нiмеччина 1939 року стала iнiцiатором Другої свiтової вiйни. Уже у 1938 - 1941 рр. вона окупувала майже всю Європу

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com