Перечень учебников

Учебники онлайн

Передмова

Міжнародні відносини є особливою формою суспільних взаємин, яка досить виразно виокремлюється серед усіх відомих форм суспільних взаємодій. Вони формувались упродовж тисячоліть, пройшовши у своєму розвитку шлях від найпростіших міжплемінних стосунків до сучасних складних і багатогранних відносин між величезною кількістю найрізноманітніших учасників.

Науковий інтерес до проблематики міжнародних відносин почав виникати ще на зламі IV—V ст. до н. є., коли вони вперше почали розглядатися у працях давньогрецьких істориків і філософів. Необхідність дослідження природи війни і миру, механізмів і закономірностей міжнародних відносин із усією очевидністю висвітлила перша в історії людства тотальна війна, катастрофічні наслідки якої справили глибокий вплив і на широкі кола громадськості, і на середовище вчених. Як наукова дисципліна теорія міжнародних відносин почала формуватися лише після Першої світової війни у ситуації, яка, за твердженням видатного британського вченого і дипломата Е. X. Карра, "поклала кінець уявленням про те, що війна — справа лише професійних військових, унаслідок чого розвіялось уявлення, що міжнародна політика може бути залишена професійним дипломатам"1.

Починаючи з 1919 р., коли у Валлійському університеті (Велика Британія) була заснована перша кафедра міжнародної політики, розпочався процес інституціалізації теорії міжнародних відносин. Подібні кафедри у цей же час були засновані у Лондонській економічній школі (1923), Оксфордському університеті (1930). Важливим для становлення теорії міжнародних відносин у цей час було заснування у 1922 р. журналу International
1 CarrE. Н. The 20 Years' Crisis: 1919—1939. — London, 1962. — P. 2.

Affairs (Міжнародні справи). З цього часу пріоритет у дослідженні міжнародних відносин належав британській та особливо американській політології, значний вплив якої на розвиток сучасної теорії міжнародних відносин відчутний і досі. Поруч із цим, з 50-х років XX ст. активно розвивались французька і німецька школи теорії міжнародних відносин, які призвели до формування нових напрямків дослідження. Наприкінці 1960-х років серйозні теоретичні дослідження міжнародних відносин започатковано у Польщі, а на початку 90-х років XX ст. — у Росії1.

Доробок згаданих наукових шкіл представлено насамперед у працях: Г. Морґентау "Politics among Nations" (1967), P. Apo-на "Paix et guerre entre les nations" (1962), "International Politics and Foreign Policy" (1969) за ред. Дж. Розенау, Дж. Зінґера "The Scientific Study of Foreign Policy" (1980), Б. Рассета та X. Стар-pa "World Politics" (1992), Дж. Догерті та P. Пфальцграфа "Contending Theories of International Relations" (1990), Ю. Кукулки "Problemy teorii stosunkow miedzynarodowych" (1978), Я. П'єтра-ся "Podstawy teorii stosunkow miedzynarodowych" (1986), П. Ци-ганкова "Международньїе отношения" (1996), А. Бовіна "Мир-ное сосуществование. История. Теория. Политика" (1988), Дж. Бейліса і С. Сміта "The Globalization of World Politics" (2001) тощо. Ці праці є справжнім "золотим" фондом теоретичного знання про міжнародні відносини.

Поряд із цим, проблематика теоретичного аналізу міжнародних відносин не може вважатися вичерпаною та концептуально узагальненою, незважаючи на те, що вона впродовж майже століття традиційно перебуває у колі найважливіших об'єктів дослідження суспільних наук. Спроби тлумачити сутність явищ і процесів, пов'язаних із міжнародними відносинами, розуміти їх рушійні сили і закономірності, вміти прогнозувати їхні майбутні стани залишаються метою багатьох дослідників, яку однак до цього часу не досягнуто.

Відомий польський політолог Я. П'єтрась зауважує: "Загалом, незважаючи на величезну кількість публікацій на тему
1 Міжнародно-політичні дослідження в СРСР не були самостійною науковою дисципліною, але розвивались в умовах жорсткого ідеологічного контролю з боку Комуністичної партії.

теорії міжнародних відносин, у світовій літературі важко знайти взірець, гідний наслідування. Праці або дуже авторські, монодисциплінарні та мало оперті на доробок інших авторів, або є лише критикою багатьох теорій"1. Такий стан науки не дає змоги спиратись на об'єктивні, синтетичні опрацювання, які поєднували б найрізноманітніші підходи до тлумачення міжнародних відносин, сформувати вичерпні, систематичні знання про їх сутність та зміст. Незважаючи на величезний обсяг знань, що нагромаджений кращими вченими-міжнародниками, наука про міжнародні відносини досі не може запропонувати для прикладного використання зрозумілі та беззаперечні наукові концепції.

Становлення і розвиток теорії міжнародних відносин започатковано у першій половині XX ст., що можна вважати надто коротким часом для становлення науки. Це цілком пояснює брак концептуальних узагальнень та відповідного літературного підґрунтя в сучасній теорії міжнародних відносин.

Незаперечною реалією сучасного світу є зростаюча взаємозалежність у міжнародному середовищі, економічна і політична глобалізація, під впливом яких традиційні відносини між державами світу істотно видозмінюються. їх характеризують принципово нові механізми, що функціонують в умовах стрімкого розширення сфери стосунків між країнами світу та кардинальних змін у кількісному та якісному складі учасників міжнародних відносин. Міжнародні відносини на початку третього тисячоліття поставили перед політичними елітами держав і суспільною наукою ряд складних та далеко не риторичних запитань. Новітні загрози національній і міжнародній безпеці, які в сучасних умовах набувають планетарного масштабу, стали новим дослідницьким завданням і справжнім викликом для сучасних суспільних наук, а особливо — теорії міжнародних відносин. Якщо вибух Першої світової війни призвів до її виникнення, то терористичні атаки 11 вересня 2001 р. стали символом її якісної трансформації, що виявилась у загостренні та розширенні наукового дискурсу щодо характеру міжнародних відносин на зламі XX—XXI ст. Традиційні уявлення про них у сучасних реаліях далеко не повністю відповідають новим умовам і тенденціям
1 Pietras Z. J. Podstawy teorii stosunkow miedzynarodowych. — Lublin, 1986. — S. 8.

суспільного розвитку. Складність та суперечливість сучасних міжнародних процесів і явищ породжують особливий інтерес до теорії міжнародних відносин, оскільки вона є надзвичайно важливим інструментом їх осмислення.

Теорія міжнародних відносин має цілком очевидне практичне значення як науково-методологічна основа діяльності працівників сфери політичного управління та дипломатичної служби, інших державних установ та інституцій, пов'язаних із зовнішніми відносинами України. Інституціалізація зовнішньої політики молодої української держави не можлива без високопро-фесійного дипломатичного корпусу, що володіє ґрунтовними знаннями у галузі теорії міжнародних відносин, які, поза сумнівом, мають базуватися на концептуалізованому досвіді людства, відображеному в її концепціях. Важливість теорії міжнародних відносин у прикладній сфері випливає з того, що власне вона дає змогу сформувати науково обґрунтований світогляд в осіб, що є причетними до підготовки і прийняття зовнішньополітичних рішень.

Попри відродження інтересу до теорії міжнародних відносин і світової політики в Україні, доводиться констатувати незначну кількість українських видань, присвячених цій проблематиці. Серед праць українських авторів виокремимо книжку А. Камінського "Вступ до міжнародних відносин"1. У ній, однак, лише окремі розділи стосуються теоретичних питань. Проблеми теорії міжнародних відносин висвітлені у працях В. Мадісона і В. Шахова "Політологія міжнародних відносин", С. Трояна "Вступ до теорії міжнародних відносин", М. Шепєлєва "Теорія міжнародних відносин", В. Хонина "Теория международньїх отноше-ний".

У працях відомих українських учених Л. Гайдукова, Л. Губер-ського, Б. Гуменюка, В. Крижанівського, В. Манждоли, Г. По-чепцова та інших основна увага зосереджується на окремих теоретичних аспектах, що необхідні для реалізації прикладних досліджень. Об'єктом їх наукових зацікавлень є проблеми зовнішньої політики та безпеки України, її місце у світі, специфіка її зовнішньополітичних орієнтацій, векторів та пріоритетів,
1 У 2001 р. вийшла друком дещо новіша версія цієї праці під назвою "Основи міжнародних відносин".

що цілком зрозуміло через нагальну потребу прикладних досліджень на сучасному етапі розвитку держави. Доцільність розвитку теорії міжнародних відносин в Україні, на чому варто наголосити, пояснюється необхідністю будувати прикладні дослідження на міцному фундаменті теоретичних знань.

Просте запозичення таких знань зі скарбниці світової науки не може дати однозначного позитивного ефекту. Адже у теоретичну думку імплементована специфіка бачення світових процесів з погляду цивілізаційних, ідеологічних і культурних цінностей дослідника, які суттєво впливають на ті чи інші оцінки та інтерпретації міжнародних явищ і процесів сучасними науковими школами. Тобто їхні концепції та ідеї не можуть автоматично й некритично сприйматись в Україні, оскільки вимагають докладного аналізу та адаптації до реальних суспільних проблем і зовнішньополітичних завдань держави.

У 2002 р. вийшло друком перше видання "Теорії міжнародних відносин", де зроблено спробу систематизовано викласти узагальнення наукових концепцій, нагромаджених теорією міжнародних відносин. Позитивні відгуки спонукали авторів до праці над другим виданням "Теорії міжнародних відносин", яке вийшло друком у 2003 р. і мало на меті доповнити основні положення праці, що, на думку авторів, вимагали ширшого викладу, розширення можливостей дидактичного застосування праці через зручнішу для навчального процесу структуру.

Третє видання "Теорії міжнародних відносин" покликано розширити і концептуалізувати ряд положень праці, доповнити виклад низки теоретичних концепцій за рахунок використання нових літературних джерел, додатково аргументувати окремі позиції авторів.

Підручник зберіг апробовану в попередніх виданнях структуру, яка включає у себе чотири частини.

У частині 1 "Теоретичні основи науки про міжнародні відносини" зосереджено увагу на питаннях наукової природи та структури теорії міжнародних відносин, визначенні понять і категорій, проблемах теоретико-методологічних основ дослідження.

У частині 2 "Вступ до теорії міжнародних відносин" викладено основи сучасних наукових теорій суб'єктності, знань і уявлень про структурні особливості міжнародних відносин.

У частині 3 "Парадигми теорії міжнародних відносин" зазначені принципи окремих теорій з позиції як еволюції наукової думки, так і формування їх як цілісних систем розуміння та пояснення міжнародних відносин.

Частина 4 "Явища та процеси в міжнародному середовищі" охоплює характеристику міжнародних систем, аналіз їхньої структури, закономірностей ієрархії та еволюції притаманних їм ситуацій конфліктів і співробітництва. Важливими складовими цієї частини підручника є систематично викладені теорії міжнародних систем, конфліктів та мирного співіснування, які, залежно від програм вищих навчальних закладів, можуть використовуватись для викладання таких навчальних дисциплін, як: Теорія міжнародних відносин, Конфліктологія і теорія переговорів, Основи світової політики, Міжнародні відносини і світова політика.

Підручник призначений для студентів, що навчаються за програмою спеціальностей напряму "Міжнародні відносини" чи інших суспільних наук, у межах яких розглядається проблематика міжнародних відносин.

Автори сподіваються, що це видання сприятиме як розвитку наукових досліджень у галузі теорії міжнародних відносин, так і дидактики зазначених вище спеціальностей.
Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com