Перечень учебников

Учебники онлайн

9.1. Проблеми дефініювання міжнародних конфліктів

Від витоків теорії міжнародних відносин проблема конфлікту і міжнародної безпеки, або, як це формулювалось вужче, війни та миру, була наріжним каменем будь-яких досліджень. Характерною особливістю дослідження міжнародних конфліктів завжди було акцентування уваги вчених на спробах з'ясувати основні причини конфліктів та знайти способи їх уникнення, щоб досягти мирного, безкризового співіснування учасників міжнародних відносин. Р. Ґилпін, досить скептично оцінюючи такі намагання, стверджував, що фундаментальна природа міжнародних відносин не змінилася впродовж тисячоліть. Вони залишаються неперервною боротьбою за багатство і владу між незалежними акторами у стані анархії. Е. Карр у праці "Двадцятирічна криза: 1919—1939 роки" висловився ще радикальніше, оцінивши, на підставі історичного досвіду, ідею миру без війни, як нездійсненну утопію. У першій половині XX ст. відбулося дві колосальних за своїми масштабами світові війни, які, однак, зовсім не вичерпали собою протиріч між державами та народами світу. У період між 1945—1990 pp. людство зазнало понад 200 міждержавних збройних конфліктів та приблизно таку ж кількість громадянських воєн, у яких зафіксована воєнна інтервенція з боку третіх держав1. З 1990 р. спостерігається певне
1 Zenderowski R. Stosunki mi^dzynarodowe. Vademecum. — Wroclaw, 2006. — S. 442.

зниження кількості міждержавних конфліктів, що відбувається на фоні підвищення частоти збройних конфліктів, у яких принаймні одна із сторін не є державою. Загалом, за підрахунками А. Назаретяна у XX ст. "у всіх міжнародних і громадянських війнах... загинуло від 110 до 140 млн осіб. Ці жахливі цифри, що включають в себе також і опосередковані жертви війни, складають, разом із тим, менше 1,5 % усього населення планети (10,5 млрд у трьох поколіннях)"1.

Конфлікт є такою ситуацією в міжнародних відносинах, яка мас властивість періодично повторюватись, чергуючись із більш чи менш тривалими періодами стабільності. Закономірне чергування періодів стабільності та конфронтації (а також конфліктів, що з неї випливають) є чи не найважливішим питанням дослідження в теорії міжнародних конфліктів, тобто власне теоретичний зміст проблеми полягає у визначенні місця конфлікту серед причинно-наслідкових зв'язків, що становлять зміст міжнародних відносин. Практичний зміст питання пов'язаний зі сприйняттям конфлікту як деструктивного явища (в матеріальному і моральному розумінні) та вивченням можливості його прогнозування, уникнення або формулювання концепцій, що передбачають адекватні дії як з боку держав, так і з боку колективних учасників міжнародних відносин.

Попри істотну суспільну значущість наукового дослідження міжнародних конфліктів найважливіша проблема сучасної міжнародної конфліктології — дефініювання поняття "міжнародний конфлікт" — не є розв'язаною і до цього часу. Незважаючи на те, що кількість опублікованих наукових праць з цієї проблематики невпинно зростає, єдиного і цілісного уявлення щодо конфліктів та їх найважливіших особливостей досі не сформовано. Значна частина вчених розуміє міжнародні конфлікти як етнічні зіткнення, репрезентовані національними державами, тоді як їхні опоненти наполягають на соціальній природі цього явища.

Однак найважливішою концептуальною проблемою дефініювання міжнародних конфліктів потрібно визнати питання їх меж. При поширеному розумінні того, що міжнародним конф-
1 Назаретян А. П. Цивилизационньїе кризисьі в контексте Универсаль-ной истории. — М., 2001. — С. 6.

ліктом завжди є зіткнення протилежних сторін — учасників міжнародних відносин, зміст розбіжностей переважно зводиться до проблеми розмежування понять явищ конфлікту і конфронтації. Йдеться про те, що вважати конфліктом — чи протиставлення сторін із наслідками, які з цього випливають, чи, власне, безпосереднє зіткнення. Тобто у підсумку однією з найважливіших проблем сучасної конфліктології є труднощі розмежування та розуміння понять "криза" і "конфлікт".

На думку К. Боулдінга, це "ситуація суперництва, в якій сторони визнають несумісність можливих позицій, і кожна сторона намагається посісти положення, несумісне з тим, яке намагається зайняти інша"1. Звідси, очевидно, конфлікт варто визначати як явище, що відбувається між появою суперечності у стосунках сторін та її остаточним розв'язанням. Тоді конфлікт має активні та пасивні періоди, а не є лише низкою ворожих дій і протидій конфліктуючих сторін. Таке визначення широко застосовується у сучасній теорії конфліктів. Німецький соціолог Р. Дарендорф надає поняттю конфлікт значення суперечок, конкуренції, тертя і зіткнення. Приблизно так само визначають міжнародний конфлікт Дж. Догерті і Р. Пфальцґраф, які стверджують, що "термін "конфлікт", зазвичай, стосується ситуації, коли якась визначена група людей (плем'я, етнічна чи будь-яка лінгвістична група) перебувають у свідомій опозиції до однієї чи більше груп людей, оскільки ці групи переслідують несумісні цілі (справжні чи уявні)"2.

Водночас, К. Райт вважав, що конфлікт у міжнародних відносинах є проявом прихованої раніше ворожості сторін. На його думку, варто принципово розрізняти ситуації конфлікту і конкуренції (у політичній сфері конкуренцію потрібно окреслювати як суперництво. — Прим, авт.), оскільки конфлікт — це "протистояння соціальних одиниць, спрямованих одна проти одної, на відміну від конкуренції як протистояння соціальних одиниць, що незалежно одна від одної докладають зусиль до того, досягнення чого неоднаковою мірою задовольнить усіх. Конфлікт, таким чином, характеризується взаємним втручанням
1Boulding К. Conflict and Defens. A General Theory. — New York, 1962. — P. 61.

2Dougherty J., Pfaltzgraff R. Contending Theories of International Relations. — New York, 1981. — P. 182.

сторін, а їхня конкуренція — паралельною спрямованістю"1. На думку К. Райта, конфлікт розпочинається з моменту якісного переходу від протиставлення та ескалації напруженості у стосунках між потенційними противниками до прямого зіткнення та активного протиборства між ними.

К. Дойч стверджував, що будь-який конфлікт може виникнути лише тоді, коли очевидні несумісні дії двох чи більше сторін. За твердженням американського соціолога Л. Козера, конфлікт — це "зіткнення між колективними акторами з приводу цінностей, статусу, влади, у деяких випадках ресурсів, у якому цілі кожної сторони полягають у тому, щоб послабити або знищити суперників"2.

Розглядаючи конфлікт у найбільш спрощеному варіанті, наприклад, між гіпотетичними сторонами А і В, можна стверджувати, що у будь-якому випадку їх боротьба випливає з усвідомлення неможливості одночасної реалізації власних життєво важливих, або принаймні принципових, інтересів. Тобто якщо сторона А досягає мети, то сторона В не може її досягти. Така ситуація спричинює активність обох сторін, спрямовану на реалізацію власних інтересів та блокування можливості впливати на цей процес з боку протилежної сторони. Оскільки інша сторона, активніше чи пасивніше, опирається, то між ними розпочинається боротьба.

Н. Дороніна окреслює такі характерні для американської соціології визначення критеріїв конфлікту:

"1. Наявність принаймні двох сторін, які контактують одна з одною.

2. Взаємозаперечні чи несумісні інтереси через нестачу ресурсів.

3. Поведінка, спрямована на знищення планів, намірів... сторони чи сторін, а також такі взаємовідносини, за яких одна сторона може щось отримати за рахунок іншої.

4. Ворожі дії, спрямовані проти іншої сторони, у відповідь.

1Wright Q. The Study of International Relations. — New York, 1955. — P. 251.

2Dougherty J., Pfaltzgraff R. Contending Theories of International Relations. — New York, 1990. — P. 187.

5. Спроби силою добитися контролю над ресурсами, яких бракує тощо.''1

Наведені вище критерії стосуються, передусім, ситуації зіткнення сторін щодо контролю за ресурсами, що, на наш погляд, суттєво звужує реальний зміст міжнародних конфліктів, хоча зміст запропонованих ознак цього явища має істотне значення для його дефініювання та наукового дослідження.

Водночас конфлікт не треба трактувати вузько, оскільки поза увагою дослідника опиняються його витоки та генезис, що робить вивчення такого істотного явища занадто спрощеним, а можливості його прогнозування — гіпотетичними.

Однією з найближчих до істини є дефініція міжнародного конфлікту як "...стану дуже серйозного погіршення (загострення) стосунків між учасниками міжнародного життя, які з метою розв'язання між ними суперечки загрожують один одному застосуванням збройних сил або безпосередньо їх застосовують"2. Основним недоліком наведеного визначення, на нашу думку, є звуження поняття конфлікту до погроз або застосування ворогуючими сторонами збройної сили. Очевидно, що збройні конфлікти є найбільш небезпечною формою розв'язання міжнародних суперечностей, але конфліктуючі сторони завжди мають у своєму арсеналі також дипломатичні демарші, економічний тиск, активну пропагандистську кампанію, найрізноманітніші форми підривної діяльності. Конфліктуючі сторони (у тому випадку, якщо йдеться про держави) переважно враховують можливість застосування збройної сили як остаточного засобу розв'язання суперечки між ними. Як зауважив свого часу Р. Арон, міжнародні відносини завжди відбуваються в тіні війни, яка є найдієвішим аргументом у політиці.

З огляду на сказане вище, конфліктом можна вважати ситуацію активної чи пасивної боротьби двох учасників (або груп) міжнародних відносин за можливість реалізації своїх життєво важливих (або принципових) інтересів.

Підсумовуючи погляди вчених, Л. Герасіна визначила два найважливіші усталені розуміння конфлікту:
1 Доронина Н. И. Международньїй конфликт. — М., 1981. — С. 35.

1 Maty slownik stosunkow mi<;dzynarodowych. — Warszawa, 1999. — S. 37.

1) "...зіткнення протилежних чи несумісних інтересів, дій, поглядів і цілей окремих осіб, соціальних груп або спільнот, політичних партій чи організацій, держав або їх спілок, різних соціальних (політичних чи економічних) систем (соціолітична інтерпретація)";

2)"...найбільш гострий спосіб розв'язання значних суперечностей, що виникають у процесі взаємодії, який полягає у протидії між суб'єктами конфлікту..."

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com