Перечень учебников |
Учебники онлайн |
|
|---|---|---|
Нормативи та стандарти якості компонентів довкілля.1. Система нормативів якості довкілля включає: 2. Нормативи екологічної безпеки; 3. Гранично допустимі викиди й скиди в довкілля забруднюючих хімічних речовин, які встановлюються для джерел забруднення; 4. Рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів. Основою екологічного нормування є розробка ГД концентрацій, ГДВ і ГДС, крім того, тимчасово узгоджених викидів (ТУВ) і орієнтовно безпечних рівнів впливу (ОБВ) забруднюючих речовин. Ці нормативи і норми регламентують якість навколишнього середовища, використовуючи на практиці у плануванні раціональне природокористування. Найпоширенішими серед них є ГДК – така маса шкідливої речовини в одиниці об’єму окремих компонентів біосфери, періодичний чи постійний вплив якої на організм людини, тварини і рослин не викликає відхилень у їх нормальному функціонуванні протягом усього життя нинішнього та майбутнього поколінь. Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на 4 класи: 1. Надзвичайнонебезпечні (нікель, ртуть); 2. Високонебезпечні (сірководень); 3. Помірнонебезпечні (сажа); 4. Малонебезпечні (бензин). Чим більш шкідлива речовина, тим складніше здійснити захист атмосферного повітря і тим нижчий його ГДК. Для кожної речовини встановлюються два нормативи: максимальна разова та середньодобова норма. Крім того, використовуються два типи ГДК: у повітрі робочої зони і населеного пункту. Регламентування викидів забруднюючих речовин у довкілля виконується шляхом встановлення ГДВ даних речовин в атмосферу – це маса викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує їх ГДК для населення, рослиного та тваринного світу. Аналогічно здійснюється нормування скидів забруднюючих речовин у водне середовище – шляхом встановлення ГДС – маси речовини у стічних водах, максимально допустимої для відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті. В багатьох країнах регламентується шумове забруднення, електромагнітні поля, вібрація |
||
|
|
© uchebnik-online.com |