Перечень учебников |
Учебники онлайн |
|
|---|---|---|
2.4.3. Перспективи місцевого самоврядування в Україні в контексті політичної та адміністративно-територіальної реформиЯк відомо, 8 грудня 2004 р. в умовах політичної кризи, яка виникла в ході виборів Президента України, Верховною Радою України у контексті прийняття рішення про проведення політичної реформи була схвалена постанова "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України". Відповідно до неї, після розгляду Конституційним Судом і повторного голосування у парламенті, удію повинен вступити законопроект 3207-1. За цим документом, у Конституцію України вносяться зміни, що дозволять узгодити її норми з Європейською хартією місцевого самоврядування, зокрема щодо утворення виконавчих органів районних та обласних рад, зміцнення матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування для надання якісних адміністративних та громадських послуг населенню. Водночас, після завершення президентської кампанії у 2005 році новим складом уряду було декларовано потребу проведення адміністративно-територіальної реформи, зокрема: 1) здійснення адміністративної реформи на місцевому та регіональному рівнях організації влади, а саме: — розмежування функцій і повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів; — вдосконалення статусу органів місцевого самоврядування регіонального рівня, місцевих державних адміністрацій. 2) здійснення реформи адміністративно-територіального устрою, а саме: — вдосконалення системи адміністративно-територіального устрою; — визначення статусу адміністративно-територіальних одиниць первинного рівня та критеріїв забезпечення їх дієздатності та самоврядності; — визначення кордонів адміністративно-територіальних одиниць. У квітні 2005 року віце-прем'єром з питань адміністративно-територіальної реформи Р. Безсмертним був репрезентований законопроект "Про територіальний устрій України", в основі якого лежить трирівнева модель адміністративно-територіальної реформи. Заплановано було запровадити такі рівні адміністративно-територіального устрою, а саме: громаду (не менше 5 тисяч жителів), район (не менше 70 тисяч жителів), регіон (не менше 750 тисяч). Також пропонувалося впровадити поняття "місто-район" (не менше 70 тисяч жителів) та "місто-регіон" (не менше 750 тисяч жителів). Окрім того, урядовцями та неурядовими експертними колами почала здійснюватися робота щодо: 1) розробки чітких критеріїв оптимізації районного, а в перспективі — і обласного поділу України з урахуванням географічних, історичних та інших чинників; 2) відновлення повноцінного місцевого самоврядування на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях, що, зокрема, передбачатиме створення виконавчих органів обласних, районних рад, змінивши завдання та функції обласних державних адміністрацій, вилучивши з їх компетенції питання соціально-економічного та культурного розвитку відповідних територій; 8) розробки варіантів ліквідації районних державних адміністрацій, передавши їх функції та повноваження районним радам; 4) здійснення чіткого розподілу повноважень та відповідальності між різними видами та територіальними рівнями публічної влади по вертикалі, а також по горизонталі — між органами місцевого самоврядування громади, обласною, районною радою та її виконавчими органами; б) створення необхідних організаційно-правових та матеріально-фінансових передумов формування самодостатніх громад. Однак через недостатню опрацьованість проекту реформ та повільне просування у середовищі суспільства, урядову кризу осені 2005 року, початок виборчої кампанії до представницьких органів влади діяльність з проведення адміністративно-територіальної реформи була призупинена. Водночас через недієвість з осені 2005 року Конституційного Суду відсутнім є його висновок щодо змісту законопроекту 3207-1, що гальмує проведення законодавчого реформування місцевого самоврядування |
||
|
|
© uchebnik-online.com |