Перечень учебников

Учебники онлайн

5.4. Основні концепції громадянського суспільства

Проблема громадянського суспільства посідає особливе місце у розвитку політико-юридичної думки. З одного боку, ця проблема з'явилася разом із виникненням держави і розподілом суспільства на державну і недержавну сфери людської діяльності і залишалася у центрі уваги мислителів протягом багатьох століть; з другого – у нашому лексиконі навіть термін «громадянське суспільство» з'явився не так давно.

Зі зростанням продуктивності праці, диференціацією різних сфер суспільства, для визволення з-під всеосяжної державної влади люди об'єднуються в різні асоціації, які стають все чисельнішими і різноманітнішими. Спільний інтерес пов'язує ці утворення, вони прагнуть свободи, автономії від держави і колективного життя. У зв'язку з цим проблема взаємовідносин суспільства і держави стає однією із головних і визначальних.

Поняття «громадське суспільство» включає таку сукупність неполітичних у суспільстві (економічних, духовних, моральних, релігійних) – через них реалізуються інтереси індивідів і колективів йдеться про такі інститути як сім'я, церква, ЗМІ, культурні інститути. Саме наявність таких інститутів створює основу для розрізнення політичної системи і громадського суспільства.

Громадянське суспільство не є щось таке, що залишається поза державою і існує незалежно від неї. Формування інститутів громадського суспільства і політичних інститутів здійснюється одночасно, в тісному зв'язку. І лише на певному етапі відбувалося розмежування інститутів громадського суспільства і політичної сфери.

Громадянське суспільство можна визначити як сукупність позадержавних суспільних відносин (економічних, духовно-моральних, родинно-побутових тощо) та інститутів, що надають людині можливість реалізувати свої громадянські права, яка виражає різні потреби, інтереси та цінності членів суспільства. «Позадержавні» суспільні відносини не означають повної ізоляції від держави, протиставлення їй. Але це такі відносини, що можуть існувати і розвиватися у певній незалежності від владних структур. Громадянське суспільство - засіб обмеження державної влади стримання її від прагнення до абсолюту та авторитарності.

Громадянське суспільство – це сфера спонтанного самовияву вільних індивідів і добровільно сформованих асоціацій та організацій громадян, яка забезпечена необхідними законами від прямого втручання і довільної регламентації діяльності цих громадян органами державної влади.

Проте громадське суспільство та держава поєднані цілою низкою структурних зв'язків, оскільки держава, здійснюючи управлінсько-посередницькі функції в суспільному житті, не може не стосуватися громадянських цінностей та інститутів. Крім того, ряд суспільних елементів та інститутів перебувають у маргінальному становищі, частково переплітаються з державними структурами, а частково – з громадянським суспільством. Наприклад, правляча політична партія, яка вийшла із середовища громадянського суспільства, пов'язана в своїй діяльності з державним апаратом.

Для громадського суспільства характерні не вертикальні, як у держави, а горизонтальні зв'язки – між організаціями, асоціаціями, спілками та окремими громадянами.

Не можна вважати, що громадянське суспільство протистоїть державі, є його антитезою; що громадянському суспільству властивий принцип абсолютної свободи, анархії, державі — позитивістський принцип «порядок і прогрес». Насправді ці частини реального суспільства доповнюють одна одну, це два боки однієї медалі. Без держави немає громадянського суспільства, є хаос, дезорганізація, розпад, а без громадянського суспільства немає демократичної правової держави, а є тиранія, тюрма, насильство.

Структура громадянського суспільства:

? незалежні від держави виробники (приватні фірми, банки, корпорації);

? політичні партії і рухи;

? суспільні об'єднання та організації (асоціації, спілки, товариства, профспілки, підприємницькі, фермерські організації тощо);

? родина;

? церква тощо.

Як тільки суспільна організація, наприклад партія, намагається впливати на державні структури для вирішення своїх специфічних задач, прийняття певних законодавчих рішень, вона, не змінюючи свого первісного призначення, починає відігравати політичну роль. Таким чином, як аполітична організація, вона є складовою частиною політичної системи суспільства.

Основні риси громадянського суспільства:

1) наявність демократичної правової державності;

2) самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;

3) різноманітність фори власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка;

4) плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;

5) доступ усіх громадян до участі в державних і суспільних справах;

6) взаємна відповідальність держави та громадян виконання демократично прийнятих законів;

7) наявність розвинутої соціальної структури;

8) розвинена громадянська політична культура і свідомість;

9) права громадян вищі за державні закони;

10) багатоманіття соціальних ініціатив;

11) контроль суспільства за діяльністю державних органів.

Отже, розвинуте громадянське суспільство створює умови для вільної самореалізації індивідів та їх різних об'єднань і утримує державу від утисків індивідів і суспільства, роблячи її більш демократичною і правовою.

Отже, там, де існує розвинуте громадянське суспільство, наявні передумови демократичної політичної системи.

Відсутність громадянського суспільства призводить до створення тоталітарних політичних систем.

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com