Перечень учебников

Учебники онлайн

10.3. Глобальні політичні проблеми сучасності і шляхи їх вирішення

Особливості інтеграційних процесів, що охоплюють найрізноманітніші сфери життя людей, найгостріше проявляють себе в так званих глобальних проблемах сучасності. Глобальні проблеми сучасності – це проблеми, які зачіпають життєво важливі інтереси всього людства, всіх держав, народів, кожного мешканця планети, набувають надзвичайно гострого характеру і загрожують не тільки позитивному розвитку людства, а й загибеллю цивілізації у випадку ненадходження конструктивних шляхів їх вирішення.

Поняття «глобальні проблеми» в сучасному його розумінні увійшло у широкий обіг наприкінці 60-х рр. XX ст., коли вчені багатьох держав розпочали дослідження змін, котрі відбуваються в глобальній системі, й можливі їх наслідки. Сформувалося нове наукове поняття – «глобалістика».

Вчені-глобалісти виділяють три основні блоки глобальних проблем:

1) проблеми, пов'язані зі сферою міжнародних відносин, відображають протиріччя і об'єктивно необхідні перетворення;

2) глобальні проблеми, сферу виникнення та прояву яких складають взаємовідносини особи та суспільства;

3) глобальні проблеми взаємодії людини та природи. Це проблеми незбалансованості потреб життєдіяльності людей і можливостей довкілля.

У науковій літературі існує різноманіття підходів до характеристики особливостей виникнення глобальних проблем. Одні дослідники пов'язують їх появу з останнім десятиліттям. Інші вважають, що їх ґенеза проходила впродовж усієї історії людства, але глобальними вони стали у XX ст.

Більшість проблем, які сьогодні пов'язують з глобальними проблемами сучасності, супроводжували людство впродовж усієї історії. До них, насамперед, належать проблеми екології, збереження миру, подолання бідності, голоду, неграмотності. Але в останні десятиріччя в результаті небачених масштабів діяльності людини всі ці проблеми стали глобальними, виразили протиріччя цілісного сучасного світу і поставили людство перед потребою співробітництва.

Можна виділити такі особливості глобальних проблем:

? вони мають планетарний, загальносвітовий характер, зачіпають інтереси всіх народів світу;

? загрожують деградацією й загибеллю усьому людству;

? потребують невідкладних та ефективних рішень;

? вимагають колективних зусиль усіх держав, спільних дій усіх народів.

Події, які відбувалися у другій половині XX ст., особливо після Другої світової війни, значно змінили політичну ситуацію в світі. Ці події ще не повною мірою проаналізовані, але найбільш важливі з них – очевидні.

По-перше, розпад СРСР і крах соціалізму в інших країнах призвів до руйнування біполярного світу, конфронтаційної рівноваги, яка засновувалась на військово-політичному паритеті двох систем. На зміну біполярній системі міжнародних відносин формується багатополюсний світовий порядок.

По-друге, у світового населення з'явився так званий «золотий мільярд», тобто певні регіони світу, де зменшилися соціальні конфлікти і соціальна напруга. Європа, яка була осередком двох світових війн, перша стала на шлях економічної і політичної інтеграції між країнами.

По-третє, на місці колишнього соціалістичного співтовариства виникло 27 суверенних держав із підвищеною соціальною напругою і підвищеним ризиком для світового суспільства. Найбільш «гарячі точки» на планеті виникають саме в країнах і регіонах, які до недавнього часу входили до соціалістичного табору.

По-четверте, зростання населення у малорозвинутих в економічному аспекті країнах, демографічний вибух спричинив зростання злиденності, бідності, загострення конфліктів між збільшенням населення і можливістю задоволення його потреб. На цій підставі загострилися міжетнічні, міжнаціональні, релігійні конфлікти у деяких регіонах світу.

По-п'яте, загострилися відносини між високорозвиненими державами і відсталими в своєму розвитку країнами «третього світу»; між порівняно забезпеченим «золотим мільярдом» і незабезпеченістю переважної більшості населення в країнах, які розвиваються. Поглиблюється розрив між Північчю та Півднем, коли багаті багатіють, а бідні бідніють.

По-шосте, на міжнародній арені значно змінилася роль США, які стали абсолютним лідером сучасного світу. США володіють міцним військово-промисловим, економічним і фінансовим потенціалом, що дозволяє тиснути на будь-яку державу. Перебуваючи у становищі єдиної наддержави, США орієнтуються на збереження і посилення військового фактора як інструмента забезпечення свого лідерства. Саме у дев'яностих роках ХХ століття США досягли серйозних успіхів у і розвитку своєї економіки. Так, тільки приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) складає долю, яка приблизно сягає ВВП всієї об'єднаної Німеччини і об'єму економічної потужності, який сягає ВВП Японії.

Таким чином, сучасна дійсність світу – це яскрава і неоднозначна картина. З одного боку, у світі загострилися колишні суперечності, а з іншого – виникли нові соціальні труднощі і суперечності. Відбулося послаблення соціальних суперечностей у Західній Європі і Північній Америці, але посилились і загострились суперечності в країнах Сходу і «третього світу», між Північчю і Півднем. Очевидно, можна казати про нову епоху всесвітньої історії, яка характеризується глибокими демократичними змінами, затвердженням нового економічного і політичного порядку, локальних конфліктів і глобальних проблем.

Ось чому значне місце в світовій політиці займають глобальні проблеми.

Як застерігають політологи, глобальні проблеми, якщо їх вчасно не вирішити, можуть перетворитися не тільки в гальма розвитку суспільства, планети але й вибухівку, яка спроможна підірвати основи його існування.

Глобальні проблеми - це найбільш суттєві, злободенні, які торкаються життєвих інтересів всіх народів і для свого розв'язання вимагають колективних зусиль світового співтовариства.

Глобальні проблеми сучасності (ГПС) умовно можна об'єднати в декілька основних груп.

Перша група проблем переважно соціально-політичного характеру:

? запобігання ядерній війні;

? зниження рівня гонки озброєння, роззброєння;

? формування антинасильницького світу на підставі затвердження довіри між народами, зміцнення системи суспільної безпеки.

До другої групи глобальних проблем сучасності належить група соціально-економічних проблем:

? подолання слаборозвиненості і пов'язаної з нею злиденності та культурної відсталості;

? пошук шляхів вирішення світової енергетичної, сировинної і продовольчої криз (сировини вистачить людству менше як на 100 років);

? оптимізація демографічної ситуації, особливо у країнах, які розвиваються;

? освоєння в мирних цілях космічного простору і Світового океану.

Третя група ГПС об'єднує соціально-екологічні проблеми:

? поліпшення складу газової оболонки атмосфери;

? гармонійний розвиток живої і неживої природи;

? раціональне використання природного потенціалу планети;

? запобігання шкідливому впливу результатів військової діяльності на природу.

Четверта група ГПС стосується людини:

? дотримання соціальних, економічних, політичних, індивідуальних прав і свобод;

? ліквідація голоду, епідемічних захворювань, неосвіченості;

? духовний розвиток людини;

? подолання відчуження людини від природи, суспільства, держави, інших людей і результатів власної діяльності;

? подолання відчуження людини від політики і міжнародних відносин.

Отже, незважаючи на розбіжності ГПС мають спільні характерні ознаки, які виділяють їх серед інших проблем сучасності. Вони мають: 1) планетарний, всесвітній характер, стосуються інтересів усіх народів і держав; 2) погрожують усьому людству у випадку, якщо вони не будуть своєчасно вирішуватись; 3) потребують для свого вирішення об'єднаних і невідкладних зусиль усіх держав і народів.

Для вирішення ГПС необхідна реалізація декількох фундаментальних умов.

По-перше, це масове усвідомлення і чітке розуміння всієї серйозності даних проблем для майбутнього усього людства, і на цій основі – розроблення стратегії дій для подолання їхнього подальшого катастрофічного розвитку.

По-друге, відмова від застосування сили і гарантування безпеки держав винятково політичними засобами, виходячи з принципу рівної, спільної і неподільної безпеки для всіх, на основі створення системі міжнародної безпеки.

По-третє, неухильне поглиблення співпраці країн і регіонів світу у вирішенні задач збереження нашої цивілізації. Така співпраця повинна бути взаємовигідною, спільного і відбуватися на різних рівнях (двостороння, багатостороння, регіональна, всесвітня). Вона передбачає відмову від ідеологізації міжнародних відносин і готовність до діалогу та компромісів.

За цих умов важливого значення набуває вдосконалення механізмів введення в практику принципів, які сприяють формуванню міжнародної співпраці і взаємодії в інтересах зміцнення миру, безпеки, поглиблення і розширення всебічних зв'язків між суб'єктами світової політики.

Україна, як одна з держав-засновників Організації Об'єднаних Націй, відповідно до цілей і принципів Статуту ООН спрямовує свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, на активізацію міжнародної співпраці у вирішенні екологічних, енергетичних, продовольчих та інших глобальних проблем. Зовнішня політика України базується на принципах міжнародного права.

Україна є членом багатьох міждержавних, міжнародних, недержавних, регіональних та інших організацій. Вона бере участь уроботі ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБОЄ, Міжнародної організації праці, Міжнародного валютного фонду, Всесвітньої організації інтелектуальної власності тощо.

Згідно з Конституцією України, іншими офіційними міжнародно-правовими документами, Україна у своїй зовнішньополітичній діяльності вирішує такі основні задачі:

? підтримання і затвердження суверенітету, державної незалежності, самостійності України;

? збереження територіальної цілісності і непорушності кордонів;

? забезпечення економічної та інформаційної безпеки України;

? налагодження і розвиток всебічної взаємовигідної співпраці з усіма країнами світу;

? активна участь у різних міжнародних організаціях, виходячи зі своїх національних інтересів і для вирішення складних міжнародних проблем;

? пріоритетний розвиток взаємовигідної співпраці з країнами-сусідами і, насамперед, з Росією;

? захист прав і інтересів українських громадян і юридичних осіб за кордоном;

? створення вигідних умов для підтримання контактів з українською діаспорою, керуючись при цьому міжнародним правом;

? діяльність на міжнародній арені як надійного і передбачуваного партнера.

Між зовнішньою та внутрішньою політикою будь-якої держави, у тому числі й України, існує тісний зв'язок, взаємообумовленість і взаємозалежність. З одного боку, зовнішня політика, її спрямованість і ефективність визначаються значною мірою внутрішнім станом і внутрішньою політикою держави: її економічним і військовим потенціалом, масштабами території, кількістю населення, а також політичним режимом, державною ідеологією тощо. З іншого, внутрішня політика і внутрішній стан держави залежить від її місця і ролі у системі міжнародних відносин, участі у міжнародному розподілі праці, ступеня участі у вирішенні складних міжнародних проблем тощо.

Особливого значення зв'язок зовнішньої і внутрішньої політики набуває у державах, що перебувають в умовах глибокої соціально-економічної кризи. Для вирішення багатьох внутрішніх економічних проблем в Україні надзвичайно важливою є зовнішньополітична діяльність за такими напрямами, як експорт та імпорт товарів, послуг, іноземні інвестиції, валютна політика, науково-технічні відносини, міжнародна промислова кооперація, міжнародна трудова міграція тощо.

Особливе місце у зовнішньополітичній діяльності України посідають країни «близького» зарубіжжя – республіки колишнього Радянського Союзу, особливо Росія, Білорусь та інші. Необхідно пам'ятати, що протягом багатьох десятиріч Україна перебувала в одній державі з нині незалежними країнами, та їх економіки були єдиним народногосподарським комплексом. До розпаду СРСР підприємства України мали постійний зв'язок з 33 000 підприємств інших республік.

Складною і невід'ємною частиною політичної діяльності будь-якої держави є зовнішня політика, яка спрямована регулювати взаємовідносини між державами на міжнародній арені. Зміст і спрямованість зовнішньої політики будь-якої держави зумовлюються природою її суспільного ладу та існуючим політичним режимом. Інтернаціоналізація сучасних міжнародних відносин потребує збереження і зміцнення миру, безпеки і справедливості заради життя теперішнього і наступних поколінь.

< Назад   Вперед >

Содержание
 
© uchebnik-online.com