Перечень учебников |
Учебники онлайн |
|
|---|---|---|
ВИСНОВКИ1. Центральний банк відіграє провідну роль на грошовому ринку. Він впливає на стан економіки через регулювання пропозиції грошей і через здатність впливати на рівень процентних ставок. 2. Центральні банки мають особливий правовий статус, оскільки вони поєднують у собі окремі риси банківської установи і державного органу управління. 3. У більшості країн з розвиненою ринковою економікою центральні банки є незалежними від органів державної влади у вста-новленні цільових орієнтирів монетарної політики й у виборі інструментів регулювання грошового обороту. Проте незалежність центрального банку не може бути абсолютною. 4. Основні напрямки діяльності центрального банку визначаються його призначенням. Центральний банк виступає: • емісійним центром готівкового обороту; • банком банків; • органом банківського регулювання та нагляду; • банкіром і фінансовим агентом уряду; • провідником монетарної політики. 5. В історичному плані емісія готівки, точніше потреба в її централізації і державній монополізації, дала поштовх до надання одному з банків статусу емісійного. Поступово емісійні банки перетворились у центральні банки. 6. Глобалізація грошових ринків призвела до тісного співробіт-ництва центральних банків на міждержавному рівні, до їх співпраці з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями, а також до створення наднаціональних центральних банків. 7. Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, основним завданням (функцією) якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні. Згідно з Законом «Про Національний банк України» він здійснює діяльність, яка є традиційно притаманною центральному банку країни. 8. В умовах ринкової трансформації економіки основними те-нденціями у діяльності НБУ стосовно формування і реалізації монетарної політики є: — переорієнтація цільової спрямованості політики, зокрема, надання переваги цілям макроекономічної стабілізації, і в першу чергу цінової стабілізації; — поступова відмова від адміністративних інструментів реалізації політики і введення в дію «класичних» ринкових інструментів, а саме: регулювання обов’язкових резервів, процентна політика, операції з цінними паперами та іноземною валютою на відкритому ринку. |
||
|
|
© uchebnik-online.com |