Перечень учебников |
Учебники онлайн |
Добавить свое объявление
Загрузка... |
|---|---|---|
1.3. Стан навколишнього природного середовища та прогноз його змін до 2020 рокуУ довгостроковому аспекті ігнорування змін клімату призведе до уповільнення економічного зростання, а неадекватні дії в найближчі десятиліття можуть створити загрозу значного руйнування економічної і суспільної діяльності вже у другій половині ХХІ століття в масштабах, співставних з війнами або економічними депресіями. Специфіка змін клімату: - зміни є глобальними, як за своїми причинами, так і довготривалими наслідками, що розвиваються з часом; - існує значна невизначеність щодо потенційних масштабів, характеру і тривалості наслідків, а також витрат, які будуть необхідні для протидії змінам клімату; - регіональні зміни клімату можуть значно відрізнятися від глобальних середніх величин; - наслідки змін клімату матимуть значний вплив на глобальну економіку. Протидія змінам клімату – це стратегія на довгостроковий період. У той же час, здатність різних країн адаптуватися до наслідків змін клімату значною мірою визначається соціально-економічними умовами, тому ймовірним є поглиблення розриву між передовими і слаборозвиненими економіками світу. Сучасні соціологічні опитування показують, що поряд із рівнем життя та станом здоров’я, серед найважливіших проблем, які викликають занепокоєння суспільства, є природні катаклізми та екологічні катастрофи, які здебільшого пов’язані з глобальними змінами клімату на планеті. Тривають наукові дискусії щодо чинників та сценаріїв наслідків зміни клімату, однак, розповсюдження та офіційного визнання набула теорія глобального потепління антропогенного характеру. Довідково. За існуючими оцінками , підвищення глобальної температури на 2-3оС спричинить постійні економічні втрати на рівні 0-3% від загальносвітового виробництва. При потеплінні на 5-6оС, яке є ймовірним у наступному столітті, втрати можуть досягати 5-10% світового ВВП. Глобальне потепління. Глобальне потепління, викликане збільшенням інтенсивності викидів парникових газів і перехід обсягів викидів через пороговий рівень, призведе до скорочення продуктивності сільського господарства, зменшення забезпеченості водою, небезпеки затоплення прибережних територій та екстремальних метеорологічних явищ, колапсу екосистем (ризик зникнення 20-30% видів), підвищення загрози для здоров’я людей. Довідково. З моменту входження до індустріальної ери середньосвітова температура зросла на 0,70 Цельсію і продовжує зростати на 0,20 Цельсію кожне десятиліття. Пороговий рівень небезпечних кліматичних змін згідно рекомендацій Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (РКЗКООН) становить 20 Цельсію, за його межею майбутні ризики катастрофічних змін клімату різко зростатимуть. Рівень викидів в атмосферу. Відносно безпечний рівень викидів становить 14,5 гігатонн щорічно або 2,25 тонн у розрахунку на одну людину. Згідно додатку 1 до Кіотського протоколу РКЗК ООН Україна зобов’язалася протягом 2008-2012 років стабілізувати обсяг викидів на рівні 90-х років, тобто не більше 11,5 тонн на душу населення. Україна входить до групи 17 країн-найбільших забруднювачів атмосферного повітря (у 1992 році була п’ятою) і є загроза невиконання нею зобов’язань за Кіотським протоколом через надто повільні темпи покращання технологій в енергетиці, промисловості, на транспорті та житлово-комунальному господарстві. Довідково. У той же час країни ОЕСР з високим доходом емітують 13,2 тонн викидів на одну людину, США-20,6, Росія - 10,6 тонн, Казахстан 13,3, а у середньому по світу цей показник збільшився до 4,5 тонн. Україна емітувала у 2004 році 7 тонн парникових газів на душу населення, скоротивши загальний обсяг викидів за 1992-2004 роки на 45% (до 1,1% світового обсягу викидів проти 2,6% у 1992 році.). Проблеми питної води 700 млн. осіб у світі відчувають нестачу питної води. Якщо не запровадити упереджувальних заходів, їх чисельність може збільшитися до 2025 року до 3 млрд. осіб. У світі знижується рівень ґрунтових вод, при цьому 40 % населення землі залежить від водорозділів, що контролюються декількома країнами. Здійснюється безконтрольна розробка басейнів багатьох річок. Близько 1,4 млрд. осіб живе у “замкнених” басейнах річок, де споживання води перевищує її приток. Ускладнення безпечного та сталого доступу до води веде до збільшення конфліктів та корупції. Протягом ХХІ століття порушення водного балансу може призвести до значних екологічних втрат, зокрема порушення екологічних систем, зрошуваного землеробства. Очікується, що до 2080 року кількість населення, що живе в умовах нестачі води, збільшиться до 1,8 млрд. осіб при пороговому рівні споживання у 1 тис. кубічних метрів води на рік. Це буде одним з головних чинників напруги у багатьох регіонах світу і може обернутися катастрофічними наслідками для економічного зростання. Втрати від зміни клімату. Розрахунки, що проводилися провідними науковими організаціями свідчать, що втрати від впливу зміни клімату будуть становити 5 % світового ВВП щорічно, однак ця цифра може збільшитися до 20 % при врахуванні більш ширшого спектра ризиків, наприклад соціальних проблем кліматичних мігрантів. У той же час, заходи зі зниження викидів двоокису вуглецю обійдуться людству лише в 1 % світового ВВП. Сценарії розвитку. Експерти розглядають кілька сценаріїв розвитку екологічної ситуації на планеті. Згідно з найоптимістичнішими з них, до 2100 року середня температура на планеті збільшиться на 1,8-4 градуси порівняно з останньою чвертю минулого століття. Найпесимістичніший сценарій передбачає, що підвищення середньої температури становитиме 6,4 градуси. Це призведе до підвищення рівня світового океану, збільшення кількості повеней і посух. “Дорожня карта Балі”. Незважаючи на загальне визнання проблематики, сучасний переговорний процес щодо політики запобігання кліматичним змінам відбувається надзвичайно складно, оскільки макрорегіони вносять неоднаковий вклад стосовно чинників зміни клімату, а отже матимуть різні наслідки. Міжнародна кліматична конференція, що відбулася наприкінці грудня 2007 року на індонезійському острові Балі, встановила так звану “Дорожню карту Балі” переговорного процесу між країнами-учасниками РКЗК ООН щодо встановлення нових рівнів обмеження викидів парникових газів, який має бути завершений підписанням відповідної угоди у 2009 році. Згідно з попереднім проектом рішення, на якому наполягав Євросоюз, розвинуті країни світу до 2020 року повинні скоротити обсяги викидів парникових газів на 25-40 % від рівня 1990 року. Однак, проти цього рішення виступили США, Канада та Японія, головною антитезою яких було названо ризики уповільнення темпів економічного зростання (особливо загрозливі на тлі несприятливої економічної кон’юнктури в цих країнах).
Добавить свое объявление
Загрузка... |
||
|
|
© uchebnik-online.com |