Перечень учебников |
Учебники онлайн |
Добавить свое объявление
Загрузка... |
|---|---|---|
1.1. Мегатренди світового економічного розвиткуСвіт вступив у завершальну стадію довгого етапу розвитку, впродовж якого у світі домінувала європейська цивілізація. Проявом цього стало послаблення ролі США і Заходу в цілому у глобальній економіці та міжнародній торгівлі і формування нових лідерів – як політичних, так і фінансово-економічних. Цей процес породжує виклик інтересам, пов’язаним з тими привілеями, які надавала окремим країнам існуюча глобальна фінансово-економічна архітектура, тому становлення нового міжнародного порядку не може не відбуватися через численні протистояння. Глобалізація стала основою господарської парадигми другої довгої хвилі, яка ще не закінчилася. Пройшли два її цикли: розвитку (1980-і роки), зростання (1990-і роки), а десятиліття стагнації ймовірно завершиться у 2010 році. Сьогодні світова економіка перебуває у стадії стагнації, що знаходить прояв у спадній динаміці розвитку найбільших ринково розвинених економік – США, Євросоюзу та Японії. Рецесія в США та ЄС має наслідком “згортання” промисловості “третього світу”, особливо тих країн, які виявлять найгіршу здатність адаптуватися до нових викликів у конкуренції, що загострилася. Виграш отримали лише ті, хто запропонував найнижчі ціни, а отже мав резерви для їх зниження. Україна, яка має високу енергоємність виробництва і знаходиться у фазі підвищення цін на газ, втрачає свої позиції на світових ринках. Очікується, що саме після завершення світової кризи, починаючи з 2010-2011 років, стартує нова довга хвиля, яка досягне свого максимуму у 2020-2040 роках. Саме ті країни, що виявлять здатність до швидкого пристосування до нових, жорстких умов конкуренції, потраплять до групи лідерів. Швидкий рух у напрямі підвищення конкурентоспроможності демонструє Китай, який суттєво впливає на перерозподіл ресурсів у світовій економіці. Якщо у 2008 році саме підвищений споживчий попит населення Китаю спровокував світову продовольчу кризу, то у 2009 році експортоорієнтований Китай демонструє великі конкурентні переваги і здатність розвиватися під час глобальної кризи, витісняючи своїх конкурентів з світових ринків. Поступове зменшення домінування країн “Великої сімки” під впливом істотного зростання економічної потужності Китаю, Індії, Росії та Бразилії (група БРІК), а також у цілому підвищення впливу великої групи країн, що розвиваються, змінює баланс сил у світовій економічній системі. Довідково. Прогнозується, що до 2020 р. ВВП Китаю перевищить ВВП будь-якої іншої провідної країни Заходу, за винятком США, а ВВП Індії перевищить, або дорівнюватиме показникам провідних країн Західної Європи (зокрема, Італії та Франції). Бразилія випередить всі, окрім найбільших країн Європи, а Індонезія наблизиться до показників окремих європейських країн. Проте економічні позиції провідних країн Заходу не будуть швидко змінюватися через інерційне збереження ними науково-технологічного лідерства, зумовленого більш розвинутими суспільно-економічними інститутами, інфраструктурою та рівнем розвитку людського потенціалу. З іншого боку, серед гальмуючих факторів слід зазначити зростання конфронтаційності між старими та новими центрами економічної та політичної влади у світі: будь-які істотні зміни балансу сил завжди призводять до істотних політичних катаклізмів. Крім того, наростатиме конфлікт між тими країнами, які отримують користь від глобалізації, та тими, які не зможуть вписатися в сучасні глобальні процеси та маргіналізуються (сюди належать деякі країни Африки, Азії та Латинської Америки). Серед загроз розвитку світової економіки є глобальні кліматичні зміни. Вперше перед світовою спільнотою були оприлюднені невтішні результати досліджень геокліматичних процесів у 2007 році на екологічній конференції в Брюсселі. За геофізичними спостереженнями впродовж короткого періоду набула прискорення інверсія знака геомагнітного полюсу Землі та відповідно відбулася зміна напруги геомагнітного диполя, а також усіх раніше незмінних характеристик Землі. Так, посилюється полярність температурних полюсів, нарощується енергоємність метеокатастроф, вулканічної та сейсмоактивності та загалом активності глибинної геодинаміки. Після рекордного спалаху на Сонці у 2003 р. загрозливою стала швидкість танення арктичних льодів (зростання в 32 рази), і до середини століття очікується повне зникнення льоду у Льодовитому океані, який є природнім дзеркалом для сонячної енергії, яка почне повністю поглинатися водою із усіма кліматичними наслідками. Світовій спільноті необхідно перейти до нової моделі визначення ризиків та глобального співробітництва в сфері адаптації людства до об’єктивних змін в магнітному полі землі та мінімізації негативного техногенного втручання людини. Кліматичні зміни та посилення міжнародних зв’язків і міжнародної міграції можуть призвести до розповсюдження глобальних епідемій (пандемій). Наростання загрози міжнародного тероризму, що безпосередньо випливає з руйнування традиційних стилів життя та морально-етичних уявлень, є викликом для правоохоронних органів, що мають стояти на захисті безпеки країни. Поширення міжнародної злочинності, зумовлене новими можливостями транскордонних злочинних формувань, які використовують новітні технології шахрайства, передусім у фінансовій сфері. Світ демонструє нездатність внаслідок істотних суперечностей між державами виробити дієві глобальні регулюючі механізми та подолати кризи в розвитку глобальних економічних інституцій, насамперед СОТ. Наближаються терміни природного вичерпання джерел енергетичних ресурсів у поєднанні зі зростанням світового споживання енергії в умовах швидкого розвитку нових економічних гігантів та країн, що розвиваються, в цілому. Розвинені країни стали на шлях інтенсивного використання альтернативних джерел енергії та впровадження енергозберігаючих технологій. Довідково. За прогнозами, в глобальній економіці сукупне споживання енергії, ймовірно, зросте упродовж наступних двох десятиліть приблизно на 50 %, порівняно з 34 % протягом 1980–2000 рр., при цьому зросте частка нафти у енергетичному споживанні. – Mapping the Global Future. – P. 12. Продовольча криза 2008 року продемонструвала хиткі позиції ряду країн, які масово використовували сільськогосподарські землі для виробництва біопалива, слабко борються із зниженням родючості ґрунтів внаслідок їх ерозії та дії інших факторів. У період до 2020 року відбудеться еволюція Європейського Союзу з переходом від превалювання політики територіального розширення до політики внутрішнього упорядкування та поглиблення інтеграції. Останнє розширення ЄС призвело до значного посилення гетерогенності його внутрішньої структури, зумовленої значним зростанням розбіжностей не лише в рівнях соціально-економічного розвитку, але й в інституційних особливостях країн-учасниць. Розуміння цих розбіжностей призводить до затягнення у часі подальшого розширення функцій комунітарних органів ЄС, хоча обрання прем’єр-міністра Королівства Бельгія Германа Ван Ромпея на посаду Президента Європейського Союзу стало кроком вперед у процесі необхідних для існування в розширеному складі внутрішніх інституційних реформ. Однак це не збільшує поле для реалізації політики подальшого розширення ЄС, оскільки в рамках старих інституційних механізмів Євросоюзу воно могло б виявитися фатальним для долі самого ЄС. За таких умов головні зусилля спрямовуватимуться на пошук форм посилення співпраці в межах існуючого Союзу
Добавить свое объявление
Загрузка... |
||
|
|
© uchebnik-online.com |