Перечень учебников |
Учебники онлайн |
Добавить свое объявление
Загрузка... |
|---|---|---|
2.2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛПРИРОДНІ РЕСУРСИ Сильні сторони Можливості • Сільськогосподарські землі займають 69 % території країни, з них 54 % – орні землі, площа яких становить 2,3 % від загальносвітового показника. Майже половину орної землі покривають чорноземи; • Ліси покривають майже 16 % території, у 2006 р. в Україні нараховувалося 33 заповідних території загальною площею 676,2 га, багата флора і фауна нараховує 25 тис. видів рослин та грибів, 45 тис. видів тварин; • Реалізація зобов’язань, взятих у рамках Кіотського протоколу РКЗК ООН: стабілізація викидів на рівні 1992 року за рахунок впровадження екологічно безпечних технологій в енергетиці, промисловості, на транспорті та житлово-комунальному господарстві; • Підвищення продуктивності та товарності аграрного виробництва. Впровадження заходів підтримки, дозволених СОТ. • Наявність достатніх прісноводних ресурсів країни; • Територія України включає чорноморське узбережжя довжиною 2782 км з м’яким теплим кліматом, придатним для розвитку рекреаційної та туристичної галузі; • Власні енергетичні ресурси України включають поклади бурого та коксівного вугілля, урану та цирконію, нафти та природного газу; • Наявність системи лісосмуг на сільгосподарських полях; • Водні об’єкти здебільшого мають водозахисні насадження; • Наявність розгалуженої мережі автомобільних і залізничних доріг; • Цінний породний склад та висока продуктивність лісових насаджень; • Високий відсоток заповідності лісів; • Високий рівень біорізноманіття (понад 30 % генофонду Європи); • Різноманітність природних умов (4 зони); • Значні запаси біоресурсів (насамперед, лісових, а також рибних, мисливських тварин, лікарських трав); • Високий природний потенціал відновлення біоресурсів; • Висока ринкова цінність ресурсів, насамперед рослинних; • Економія водних ресурсів за рахунок використання вод, залучених в обороті, і повторно-послідовні системи; • Скорочення забору та питомого водоспоживання у цілому і по окремих секторах економіки; • Високий рівень зарегульованості річок, що сприяє водозабезпеченню маловодних регіонів; • Державний облік водокористування здійснюється за басейновим принципом; • Централізованим питним водопостачанням забезпечено понад 70 % населення України; • Країна володіє значними ресурсами питних підземних вод у кількості 61 689 тис. куб. м/ добу, з них – 15 760,2 тис. куб. метрів – експлуатаційні запаси (26 %); • Наявність науково-експертного потенціалу для супроводу господарської діяльності з використанням водних живих ресурсів; • Наявність мережі лісосмуг (лісо- і полезахисних, придорожніх) як сполучних і буферних елементів екомережі, що сприяє збереженню та поширенню популяцій рослин – об’єктів використання; • Високий природний потенціал відновлення біоресурсів; • Висока ринкова цінність ресурсів, насамперед рослинних – як сировини фізіологічно активних речовин. • Скорочення обсягів викидів у повітря від стаціонарних джерел забруднення. • Обмеження застосування мінеральних добрив, запровадження засобів біологічного захисту рослин, посилення контролю аграрної продукції на наявність пестицидів; • Впровадження європейських стандартів якості питної води, Посилення екологічного моніторингу та збільшення розмірів фінансових санкцій для забруднювачів довкілля; • Посилення ролі громадських екологічних організацій у питаннях впровадження екологічного аудиту та громадського контролю за заподіяну довкіллю шкоду; • Підвищення рівня лісистості території, зростання площ заповідних та природоохоронних земель; • Розширення площ земель під забудовою відповідно до генеральних планів населених пунктів; • Залучення міжнародної технічної та фінансової допомоги на охорону навколишнього середовища згідно з Кіотським протоколом; • Зростання обсягів грунтозахисного обробітку грунтів та органічного землеробства на площі до 1 млн. га; • Відновлення порушених ландшафтів та ренатуралізація ландшафтів; • Зменшення площ територій під осушенням та зрошуванням, зростання площ для відновлення природних екосистем; • Підвищення рівня лісистості окремих територій; • Розвиток екомережі та ПЗФ; • Створення замкнених систем виробничого водопостачання та повторного використання стічних вод; • Модернізація устаткування, оновлення муніципальної інфраструктури та підвищення рівня забезпечення населення чистою питною водою; • Впровадження перспективних технологічних нормативів використання водних ресурсів, запобігання шкідливій дії вод; • Удосконалення системи платного водокористування; • Оновлення та розвиток систем централізованого водопостачання та водовідведення, а також системи поводження з відходами. Підвищення рівня водоочищення, забезпечення централізованим водопостачанням та водовідведенням; • Підвищення технологічного рівня використання водних ресурсів (впровадження маловодних і безводних технологій); • Розвиток наукового туризму та екотуризму як чинників диверсифікації експлуатації біоресурсів; • Зменшення земель під осушенням та зрошуванням для відновлення природних екосистем; • Збільшення обсягів грунтозахисного обробітку грунтів та органічного землеробства на площі до 1 млн. га; • Розвиток екоосвіти; • Приєднання до конвенцій Міжнародної морської організації щодо міжнародного фонду компенсації за забруднення; • Приведення до європейських стандартів робіт портових приймальних споруд; • Приєднання до Європейської мережі спостережень за забрудненням навколишнього середовища; • Розширення площі морських заповідників; • Переобладнання вантажного і комунального транспорту на використання у якості палива природного газу, “біопалива” – бензин-спиртових сумішей та дизельного палива з рослинних олій; • Можливість продажу іншим країнам або підприємствам прав на викиди згідно з Кіотським протоколом з метою залучення фінансування для модернізації промислової інфраструктури; • Впровадження системи EMAS на підприємствах; • Запровадження системи “Зелених інвестицій“; • Впровадження сучасних технологій гірничих робіт із закладкою виробленого простору тощо; • Утилізація шахтного метану і розширення міжнародної фінансової допомоги у реалізації Кіотського протоколу; • Посилення служб геологічного, гірничого та екологічного контролю і розширення їх повноважень. Слабкі сторони Загрози • Одна з найбільш забруднених територій у Європі; • Розораність землі є однією з найбільших у світі (54 %). Зростає деградація землі від ерозії: щорічні втрати становлять близько 600 млн. т, у тому числі 20 млн. т гумусу. Сумарні збитки від ерозії становлять близько 5 млн. дол. США на рік; • Глобальне потепління: • При збільшенні середньорічної температури на 2-3 % – трансформація природних зон, при збільшенні на 3-4 % – катастрофічне опустелювання південних регіонів; • Підвищення рівнів Чорного та Азовського морів, інтенсифікація опадів; • Площа лісових угідь постійно скорочується, приблизно 1 % деревини, що заготовлюється (84 тис. куб. м), вирубується незаконно як у лісах, так і у лісозахисних смугах; • Більшість басейнів річок можна віднести до забруднених та дуже забруднених. 25-30 % води з природних водоймів та 12,5 % питної води не відповідають санітарним стандартам. Водозабір та використання води постійно скорочується; • Низький ступінь очищення промислових та побутових стічних вод спричиняє бактеріальне та хімічне забруднення головних річок країни. Промислові стічні води забруднені, переважно, важкими металами, фенолами, нафтопродуктами; • Викиди у атмосферне повітря зі стаціонарних джерел забруднення залишаються стабільними з 2001 року. У 2004 році 7 тонн парникових газів на душу населення проти 4,5 тонн у середньому по світу (17 місце у світі). Загальний обсяг викидів становить 11 % від світового обсягу; • Наявність значних обсягів та повільне вирішення проблеми утилізації промислових відходів; • Низький рівень заліснення території, в окремих регіонах – не більше 4 %. • Постійне зменшення площ лісосмуг; • У прибережних смугах зростає самовільне будівництво; • Третина сміттєзвалищ не відповідають вимогам екологічної безпеки. Землі несанкціонованих сміттєзвалищ займають сотні тисяч гектарів; • Найнижча лісистість в Європі, що не відповідає оптимальному рівню; • Велика кількість постійних лісокористувачів; • Близько 3,5 млн. га лісів радіоактивно забруднені; • Зниження рівня проведення агролісомеліоративних заходів; • Висока і тривала господарська освоєність території (понад 80 %); • Значне число популяцій досягло критичного рівня (чисельності) щодо виживання, має місце різке зростання числа червонокнижних видів; • Істотне скорочення популяцій багатьох видів промислових тварин; • Втрата значних площ заплав, прибережних смуг та водоохоронних зон (у прибережних смугах має місце масова самовільна забудова); • Втрата нерестовищ; • Зростання обсягів викидів від пересувних джерел, зокрема, від автомобілів; • Не досягають європейських стандартів нормативи за шумовими характеристиками – авіаційних двигунів, за віком – морських суден; • Відбувається позанормативні та аварійні забруднення навколишнього природного середовища під час проведення дорожньо – будівельних і ремонтних робіт; • Висока водоємність національної економіки, неефективні втрати води у виробництві та при транспортуванні; • Значна зношеність основних фондів водогосподарських об’єктів; • Основний вплив на екологічний стан водних ресурсів зумовлюється безповоротним забором води і скиданням забруднених вод; • Питне водопостачання країни майже на 70 % забезпечується за рахунок поверхневих вод. Практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту; • Розподілення ресурсів питних підземних вод є вкрай нерівномірним, що обумовлено відмінністю фізико-географічних і геолого-структурних умов різних районів; • Нерівномірність забезпечення водними ресурсами; • Збільшення частки скиду забруднених стічних вод у загальному об’ємі стічних вод; • Перевищення об’ємів використання води екологічно допустимих меж; • Деградація озонового шару; • Погіршення стану здоров’я людей від низької якості питної води та зменшення доступу до неї по всій території України; • Загроза деградації сільськогосподарських угідь та продовольчої кризи; • Посилення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру та техногенних катастроф; • Гальмування із запровадженням принципів сталого розвитку у практичну діяльність та відсутність достатньої відповідальності за заподіяну шкоду довкіллю; • Суцільні та несанкціоновані вирубки лісів; • Зростання самовільного будівництва у прибережних смугах; • Погіршення екологічних функцій лісових насаджень внаслідок розширення орендування лісів загального користування, зокрема рекреаційного призначення; • Втрата стійкості лісових екосистем та їх деградація; • Активізація ерозійних процесів, що призводить до втрати гумусового шару а також інших негативних природних явищ (поява рухомих пісків, пилових бур, засух та ін.); • Обміління великих та пересихання малих річок; • Неконтрольоване освоєння приміських лісів; • Освоєння прибережних морських і річкових смуг; • Наростання електромагнітних випромінювань та акустичних впливів; • Подальша фрагментація екосистем, насамперед у зв’язку з розвитком транспорту та урбанізацією; • Посилення впливу монокультур (олійних, баштанних культур, цукрового буряка); • Освоєння нових площ із порушенням ландшафтного середовища; • Високий рівень забруднення земель радіонуклідами від 1 до 5 Kі/km2; • Зростання негативного впливу природних факторів (посух, підтоплення) та процесів опустелювання, вторинного заболочення, засолення тощо; • Інвазії та інтродукції видів-чужинців; • Зростання інтенсивності використання транспортної інфраструктури України з метою перевезення небезпечних (у т. ч. радіоактивних) вантажів; • Концентрація забруднюючих речовин в містах і уздовж залізничних шляхів та автомагістралей вже перевищує нормативи в 3-5 разів і може зростати; • Зростання впливу природних факторів (шторми, бурі, несприятливі погодні умови) на роботу транспорту; • Значні економічні збитки від нераціонального використання водних ресурсів; • Погіршення здоров’я громадян внаслідок шкідливої дії вод; • Деградація водних джерел; • Підвищення нітратного забруднення ґрунтових вод унаслідок антропогенного навантаження. Ефективних методів видалення нітратів із води в умовах децентралізованого водопостачання практично не існує. Забруднення води нітратами призводить до захворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію у дітей, зниження загальної резистентності організму, що сприяє збільшенню рівня загальної захворюваності, в тому числі інфекційними та онкологічними хворобами; • Вимушене користування неякісною водою призводить до погіршення епідеміологічної ситуації, до підвищення соціальної напруги та стримування у маловодних регіонах розвитку господарської діяльності; • Збільшення кількості надзвичайних ситуацій природного характеру (повені, підтоплення, засолення ґрунтів); • Подальша втрата відтворювальних властивостей водних ресурсів; • Накопичення токсичних речовин у стічних водах; • Зростання небезпеки використання гідротехнічних споруд; • Несанкціонована забудова та протизаконне освоєння прибережних морських і річкових смуг; • Наростання електромагнітних випромінювань та акустичних впливів; • Екстенсивне освоєння нових площ під розроблення ресурсів із порушенням природно–ландшафтного середовища; • Браконьєрство; • Загроза привнесення чужинних видів тварин і рослин; • У великих містах рівень забруднення специфічними та токсичними забруднювачами перевищує стандарти ВООЗ (Рекомендації щодо якості повітря в Європі); • Відновлення тенденції до зростання обсягів забруднення; • Зростання кількості пересувних джерел забруднення атмосферного повітря; • Зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій; • Посилення забруднення довкілля токсичними (у т.ч. радіоактивними) компонентами в результаті накопичення і неналежного зберігання відходів промисловості; • Прогресуючий розвиток небезпечних екзогенних процесів – карстоутворення, зсувів, підтоплень тощо і наростання збитків від зазначених явищ; • Поширення забруднення підземних вод внаслідок виробничої діяльності; • Втрата додаткових сировинних можливостей внаслідок неповного видобутку розвіданих запасів і не комплексного використання родовищ корисних копалин. • Тенденція до скорочення чисельності популяцій видів, у тому числі основних мисливських видів; • Відсутність економічних механізмів щодо регулювання використання ресурсів тваринного світу, неефективність системи держконтролю за використанням ресурсів тваринного світу; • Нерозвинута система обліку ресурсів тваринного світу; • Недостатній контроль за перевезенням небезпечних вантажів; • Застосування застарілих технологій та обладнання очистки питної води та стічних вод на підприємствах; • Перелік забруднювальних речовин, що використовується національною статистикою, не відповідає вимогам країн ЄС; • Недосконала система моніторингу за забрудненням; • Неефективність екологічних заходів у процесах закриття гірничих підприємств (вугільних шахт тощо); • Відсутність ефективних технологій та обладнання для закладки відпрацьованого підземного простору шахт. БЕЗПЕЧНЕ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ Сильні сторони Можливості • Наявність виробничого, науково-технічного потенціалу, орієнтованого на вирішення завдань щодо поводження з відходами; • Накопичений досвід застосування програмно-цільового методу вирішення проблеми відходів; • Реалізація комплексної та збалансованої державної політики щодо проблеми відходів на всіх рівнях управління (державному, регіональному, місцевому); • Застосування більш чистих технологій, що зумовлюють зменшення утворення відходів і відповідні ризики, нормативне регулювання утворення відходів, скорочення обсягів відходів, які захоронюють на полігонах; • Запобігання та зменшення до прийнятного рівня ризиків для навколишнього середовища, пов’язаних з об’єктами накопиченням відходів. Слабкі сторони Загрози • Не врегульовано нормативно-правове стимулювання поводження з відходами; • Безконтрольність при зберіганні небезпечних відходів на території підприємств, відсутність спеціалізованих полігонів (центрів, комплексів) щодо знешкодження та видалення відходів; • Енергетично-сировинна спеціалізація економіки, висока питома вага ресурсо- та енергоємних технологі;. • Становище щодо зберігання та видалення відходів залишається в Україні критичним, що в першу чергу обумовлюється відсутністю розвинутої інфраструктури та належного фінансування поводження з відходами; • Абсолютна більшість відходів продовжує накопичуватись на території підприємств. Відходи відправляються на звалища та золовідвали, терикони, звалища шлаків підприємств, загальна площа яких перевищує 160 тис. га, у тому числі для токсичних відходів – більше ніж 28 тис. га.; • • Збільшення негативного впливу відходів на довкілля та здоров’я людей; • Подальше зростання обсягів утворення і накопичення відходів; • Підвищення витрат, пов’язаних з розміщенням відходів, що зумовлюватиме гальмування темпів економічного зростання; • Відсутність мотивації у суб’єктів господарської діяльності щодо вирішення проблеми відходів.
Добавить свое объявление
Загрузка... |
||
|
|
© uchebnik-online.com |