Перечень учебников |
Учебники онлайн |
|
|---|---|---|
РезюмеДля реципієнтів надходження капіталів означає не тільки приплив інвестиційних ресурсів, а й новітніх технологій, методик управління, оволодіння новими інструментами маркетингу. В умовах транзитивної економіки України необхідна активна державна політика залучення іноземних інвестицій та забезпечення умов нагромадження в країні. Така політика повинна, з одного боку, мати своїм прямим результатом оптимізацію міжнародно-інвестиційного режиму (спеціальні законодавчі акти, міжурядові угоди про взаємне сприяння інвестиціям, уточнення податкових ставок тощо), а з іншого — загальне поліпшення господарської ситуації в країні, забезпечення сталого економічного зростання, що має вирішальне значення для повноцінного розвитку інвестиційного, міжнародного інвестиційного процесу. Адже саме здоровий ринковий простір, для якого типовим є пришвидшений розвиток високотехнологічних виробництв, може перетворити територію держави на бажаний об’єкт здійснення інвестицій, який би притягував капітали, а не відштовхував їх так, як це переважно траплялось протягом 80—90-х років та на початку ХХІ ст. Для України актуальним завданням є подолання криміналізації інвестиційної сфери, для чого необхідне ефективніше застосування пеніцитарної системи та недопущення ущемлення інтересів легального бізнесу. Потрібні і стабілізація законодавства, обґрунтоване податкове регулювання. Найбільш успішні транзитивні економіки активно впроваджують досвід ряду провідних індустріально розвинутих країн щодо проведення цілеспрямованої політики з концентрації як національних, так і іноземних капіталовкладень відповідно до пріоритетних науково-технічних напрямків розвитку. Найбільш характерний приклад цьому — розвиток мережі технопарків, що дає змогу поглиблювати сферу виробництва на нові технологічні цикли, формувати потужніший експортний потенціал, поліпшувати умови національної участі в системі міжнародного поділу праці. Залучаючи інвестиції до економіки України, слід брати до уваги, що загальний успіх цієї справи залежить від того, наскільки вдасться забезпечити агрегативний фактор підприємницького інтересу. Посилення ж цього фактору є пріоритетним завданням оптимізації іноземного інвестиційного процесу. Крім того, слід враховувати, що з метою підвищення дієвості та результативності політику залучення іноземних інвестицій необхідно проводити диверсифіковано по країнах та галузях, а також конкретно, орієнтуючись на конкретних підприємців та групи підприємців. У вітчизняних умовах модель відносин з міжнародним капіталом може формуватися за допомогою таких важливих інструментів: • надання в оренду (надання концесії) іноземним фізичним та юридичним особам окремих виробничих об’єктів, покладів корисних копалин, земельних ділянок; • аукціонний продаж іноземним юридичним та фізичним особам нерухомості, зокрема об’єктів незавершеного будівництва; • продаж іноземним підприємцям цінних паперів українських підприємств та організацій, державних цінних паперів; • часткова конверсія національної заборгованості в акції та інші цінні папери чи внески у спільні підприємства; часткова оплата зовнішніх боргів через передання нерухомості у власність кредиторів (цей інструмент може застосовуватись обмежено, тільки в окремих випадках); • імпорт з оплатою в національній валюті за надання можливості застосовувати отримані кошти з метою здійснення інвестицій (і в даному разі можна зробити застереження про обмеженість застосування зазначеного інструменту). Перелік практичних організаційних заходів інвестиційної політики має виходити з визначення основних її пріоритетів і принципів. Відзначимо необхідність комплексності та програмно-цільового підходу, що має забезпечити спрямованість будь-яких інвестиційних акцій на досягнення загальноекономічних цілей України. Необхідною є, також, розроблення механізму залучення портфельних інвестицій через випуск цінних паперів, уточнення регіональних, галузевих та міжгалузевих пріоритетів, визначення об’єктів для продажу іноземним інвесторам |
||
|
|
© uchebnik-online.com |