Перечень учебников |
Учебники онлайн |
|
|---|---|---|
10.4 Генеральні плани і районні планування у системі управління міським розвитком– визначення оптимального розміру міста згідно з конкретними умовами; – вибір місця розташування нових міських поселень; – визначення основних напрямків розвитку існуючих міст; – вибір найзручніших зв’язків місць проживання і праці, виходячи з мінімізації витрат часу на переїзди працівників. Розв’язання цих завдань потребує, зокрема, розроблення Генеральних планів, які є моделлю узгодженого перспективного соціально-економічного та архітектурно-планувального розвитку міста, основою для регулювання просторового планування його забудови. Генеральні плани розробляються на 20 – 30 років на основі схем районних планувань і прогнозів населення і трудових ресурсів, матеріальних і духовних потреб мешканців міста, галузевої структури господарства міста, виробничої і соціальної інфраструктури тощо. До складу Генерального плану входять: – ескіз генерального плану (основне креслення); – план існуючого міста (опорний план) і план проектованих обмежень; – ескіз центральної частини міста; – схеми інженерного обладнання території: транспорту і зв’язку, – водо -, тепло - та енергопостачання, каналізації тощо; – комплекс заходів щодо розвитку житлового будівництва, промисловості, комунального господарства, освіти і культури; – настанови щодо забезпечення високого технічного та архітектурного рівня забудови міста. Генеральний план є обов’язковим документом для організацій, які розміщують усі види будівництва на території міста. Нагляд за його здійсненням покладено на міську державну адміністрацію через відділи міського архітектора. У загальному комплексі Генерального плану виділяються першочергові заходи на найближчі 5 –7 років, виходячи із завдань державної програми соціально-економічного розвитку міста, генеральних планів первинних промислових комплексів і регіональних програм. Проектні рішення Генерального плану міста передбачають: – розробку системи планувальних рішень для оптимізації умов життя і містобудівельного середовища в межах основного ядра міста; – розташування нового житлового будівництва на екологічно безпечних територіях; – резервування територій для розвитку інфраструктурних об’єктів; – активну реконструкцію центральної частини міста з метою створення сучасних ділових і громадських центрів; – розвиток системи громадських, ділових та обслуговуючих зон у межах всіх адміністративних районів міста; – розвиток історичних і ландшафтних особливостей містобудівельного середовища; – підвищення якості транспортної та інженерної інфраструктур міст; – максимальне збереження природно-рекреаційного потенціалу міст, прилеглих територій і зелених зон. На основі Генерального плану міста розробляються проекти детального планування окремих міських районів, проектні завдання забудови мікрорайонів, проекти міського транспорту, інженерних мереж, озеленення, благоустрою тощо. Генеральний план має бути перманентним документом, у який періодично вносяться корективи, що зумовлені змінами реального розвитку міста. Процес розвитку міста має ознаки суспільного розвитку, які характерні для постіндустріального інформаційного суспільства. Ці ознаки потребують нових методичних підходів для розроблення генеральних планів, нових орієнтирів просторової організації міського середовища, а саме: – врахування стратегій соціально-економічного розвитку міст, зокрема існуючих стратегічних моделей; – визначення пріоритетних видів економічної діяльності у межах обраної стратегічної моделі; – застосування ускладненого інструментарію оцінки нестабільної демографічної ситуації у процесі прогнозування перспективної чисельності населення міста, який би дав можливість врахувати цілі обраної стратегічної економічної моделі розвитку міста; – переоцінки міських об’єктів щодо віднесення їх до місто утворюючих і місто обслуговуючих галузей; – здійснення нового функціонального зонування території міст; – узгодженість проектних рішень з міським земельним кадастром; – врахування нової житлової політики у містах; – санація депресивних територій міста. У великих містах одночасно із складанням Генерального плану розробляються проекти планування приміської зони, а у містах з чисельністю населення менш як 250 тис. чоловік – схеми планування прилеглого до міста району. Різноманітністю довгострокового прогнозу, що передбачає найдоцільніше розміщення на території певного регіону, зокрема міста, всіх об’єктів будівництва є районне планування. На відміну від економічних територіальних прогнозів районне планування здійснюється методом перспективного проектування території, який дозволяє врахувати не лише соціально-економічні, демографічні та екологічні умови, а й архітектурно-ландшафтні, санітарно-гігієнічні, технічні, інженерно-геологічні і будівельні особливості. Воно здійснюється на 20 – 30 років. Головною метою районного планування є прогнозування усіх видів будівництва на конкретній території з обліком найефективнішого використання продуктивних сил території та оптимального розселення населення. Завдання районного планування полягає в організації території, розвитку транспорту, систем інженерного устаткування, водного і лісового господарства і розробці заходів з охорони природи, поліпшенню санітарно-гігієнічних умов проживання, розвитку системи комунального і культурно-побутового обслуговування і відпочинку населення. Характер цих завдань зумовлює необхідність комплексного підходу до проектних рішень. Проектна організація, що розробляє схему (проект) районного планування, координує роботу інших проектних організацій щодо поліпшення об’єктів забудови і комунікацій у цьому регіоні. Проекти районного планування великих і курортних міст затверджуються Кабінетом Міністрів України, а інших міст та адміністративних районів – обласними радами народних депутатів. Затверджена в установленому порядку схема (проект) районного планування є обов’язковим документом, яким мають керуватися місцеві державні адміністрації, підприємства та організації при проектуванні і розміщенні всіх видів будівництва на відповідній території. |
||
|
|
© uchebnik-online.com |