Перечень учебников |
Учебники онлайн |
|
|---|---|---|
2.5. Управлінські рішення: їх розробка та ефективністьУправлінське рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи із множини варіантів досягнення конкретних цілей системи менеджменту.14 Регіональне управлінське рішення в цілому співпадає з цим загальним визначенням, але має і свої особливості. Так, управлінське рішення щодо регіонального розвитку має враховувати: – територіальну специфіку об’єкта управління; – більш відкритий характер регіональної системи у порівнянні з підприємством; – опосередкований характер впливу управлінського рішення на об’єкт; – неоднозначне сприйняття управлінського рішення різними суб’єктами і власниками в межах регіону; – за своїм характером регіональне управлінське рішення завжди є більше рекомендацією, ніж директивою. Незважаючи на регіональну специфіку управлінського рішення, йому характерні наступні етапи і операції: 1. Визначення управлінської проблеми чи задачі. 2. Попереднє визначення цілі. 3. Сбір необхідної інформації. 4. Аналіз інформації. 5. Визначення вихідних характеристик проблеми з врахуванням існуючих обмежень. 6. Уточнення цілі та критерію управління, остаточне їх формування. 7. Обґрунтування і побудова формалізованої моделі проблемної ситуації. 8. Розробка альтернативних варіантів вирішення проблеми. 9. Вибір методу рішення. 10. Економічне обґрунтування обраного рішення. 11. Узгодження рішення з органами управління і виконавцями. 12. Остаточне оформлення і затвердження рішення. 13. Організація виконання рішення. 14. Контроль за виконанням рішення. 15. Стимулювання якості робіт, економії ресурсів і дотримання термінів. 16. Встановлення зворотного зв’язку з особою, яка прийняла рішення. Для ефективної реалізації управлінського рішення велике значення мають стан і властивості як системи управління, так і власно самого об’єкту управління – регіону. В сучасних умовах реформування економіки слід особливу увагу приділити власно системі управління територіальними утвореннями: регіонам і муніципальним структурам, на що і очікується при реалізації територіально-адміністративної реформи України. Територіальні утворення повинні бути високо мобільними, бути здатними швидко і ефективно реагувати на зміни, що відбуваються як на державному так і на внутрішньо регіональних рівнях. Тільки тоді вони зможуть зберігати високу ефективність реалізації управлінських рішень, які приймаються. Якщо порівнювати реформування систем управління підприємствами і регіонами, то останні вже дуже відстали. На сьогодні для підприємства існують різноманітні інтегровані системи управління ресурсами, власно процесом виробництва і збуту, а от для регіонів подібних програм не запропоновано. Звичайно це пояснюється складністю регіональної системи як об’єкту управління. Регіон як об’єкт управління характеризується власною структурою, культурою, традиціями і рівнем соціально-економічного розвитку; функціонує у зовнішньому середовищі і відчуває на собі його правовий, економічний і регулюючий вплив. Крім цього регіон вирішує ряд внутрішніх проблем, які пов’язані з використанням власних ресурсів, вирішенням комплексу соціально-економічних задач і таких, що пов’язані із самозабезпеченням і самодостатністю. В цих умовах адміністрації регіонів мають знаходити такі управлінські рішення, котрі були б здатні кардинально покращити їх діяльність в усіх сферах соціально-економічного життя регіону. Для оперативного рішення управлінських задач керівництво регіону має володіти таким інструментарієм, який би дозволив координувати роботу всіх секторів народного господарства за їх технологічною спеціалізацією, за формами власності, а також гарантувати міцну основу для їх подальшого розвитку і наступних перетворень. Можливою є інтегрована система регіонального управління, яка складається з наступних блоків: 1. Керівник регіону. 2. Моделювання системи управління регіону. 3. Фінансово-бюджетна діяльність регіону. 4. Проектно-прогнозна сфера. 5. Природно-екологічна сфера. 6. Механізми і методи управління і регулювання регіоном.15 Звичайно, що наведені блоки не вичерпують весь комплекс проблем, а отже приведена система може постійно вдосконалюватися і доповнюватися в залежності від появи нових і “відмирання” старих проблем і задач, які постають перед регіоном. В цьому аспекті особлива відповідальність лягає на голову держадміністрації та його заступників, які поруч з глобальними проблемами регіону мають вирішувати і оперативні завдання. З огляду на сучасний стан справ в регіонах такі завдання можна визначити в наступній послідовності в залежності від ступеню їх важності: 1. Контроль за станом фінансової стабільності регіону на основі постійного аналізу доходної і витратної частин бюджету; 2. Визначення ефективності роботи комерційних підприємств як основної частини бази оподаткування в регіоні; 3. Моніторинг експортно-імпортних операцій і доходів від них; 4. Раціональне використання територіальних природних ресурсів та їх ефективне відтворення; 5. Аналіз демографічних змін в регіоні, особливо таких його елементів як народжуваність і смертність населення, якість життя, міграція; 6. Розробка комплексних програм соціально-економічного розвитку регіону на основі принципів індикативного планування; 7. Вдосконалення структури регіонального управління, зростання його ефективності та оптимізації витрат на утримання апарату управління |
||
|
|
© uchebnik-online.com |